ЕЛЛІ

ЕЛЛІ

‟ Намагайся дочекатися завтра,

я хочу чути рідний голос в слухавці телефону

за сотні миль.ˮ

— Коли мені було п'ятнадцять, я закохалася. Перше доросле, свідоме кохання. Його звали Домінік…

— Що ти маєш на увазі?

— Що не дивлячись на кривду, що він мені причинив, на образу та злість, я досі за ним сумую. Хоч він і був зрадником, не зустрічалися на шляху такі, як він.

— Можливо ти дотепер кохаєш його?

— Я люблю самотність, яку він мені подарував.

Голос Ноа був схожий на тих дикторів, що читають ліричні вірші, змушуючи та плакати, та посміхатися слухача. Він не грав, а просто жив, неначе був частиною всесвіту, самобутньою та самостійною. Коли він читав вірші для Еллі, серце дівчини завмирало, припинило своє серцебиття, адже вона знаходила в його словах так багато відвертості та правди. В голосі хлопця можна було розчинитися до останнього атома, молекули, віддаючи свої останні клітини тіла, лишень аби він продовжував, не зупинявся, щоб його душа говорила, жила…

Два тижні потому Еллі зрозуміла, що сумує за ним. Що потребує його телефонних дзвінків, юнацькому, грайливого сміху. Вона все більше запитувала себе, чи правильний крок вона робила, коли вирішила назавжди викреслити цю людину зі свого життя, чи заслуговує Ноа цього мовчання та розлуки.

Сутінки були створені для надії. Для тих душ і сердець, що в пошуку світла та віри. Поринаючи в пітьму душа не помирає, а стає великою кам'яною брилою, покривається товщею пилу і згасає. Потрібно любити і темряву і світло, бути в затінку, та під спекотними променями сонця, щоб одного разу, коли перед тобою постає вибір, без роздумів обрати правильний шлях.

Серце Еллі зараз в сутінках, після втрати світла Ноа.

Здавалося, що вона потонула, а товста крига не дає їй можливості вибратися з пастки. Вбиває її щосекунди, забирає найдорогоцінніше. І винирнути не було сил, адже вона витратила їх, на людину, що зрадила її, на Домініка. Саме в той момент вона померла, її душа зачерствіла, згаснула, стала каменем. І навіть надія та тепло, що дарував Ноа не розбудили дівчину, не врятували, не розбили кригу.