Знайти руду паскуду

—Ану біжи швидше, бегемоте! — бадьоро поквапила Марина свого  цивільного чоловіка Святослава на пробіжці у парку.

— В мене вже голова паморочиться, а ніг я взагалі не відчуваю, Маринко! —  похмуро відповів дружині Славко, продовжуючи повільно бігти доріжкою ландшафтного парку, що звивалась пагорбами поміж височезних старих кленів та уквітчаних білим цвітінням кущів.

Минулого року Святослав переїхав зі свого будинку у Закарпатті до Марининої квартири в одному з прилеглих до центру районів Києва. З того часу хлопець встиг набрати близько десяти кілограмів ваги. Це й не дивно, адже рухався він вкрай мало. Облаштувавши в одній із кімнат собі ювелірну майстерню, Славко працював вдома, лише зрідка відвідуючи виставки -продажі ювелірних виробів. Його невеличкий ювелірний бізнес поки що існував переважно в онлайн форматі, що теж не дуже сприяло рухливому способу життя його власника.

—Маринко, мені зле!! — встиг тихо вимовити Святослав, перед тим як знепритомнів і впав під кущ квітучої спіреї.  

—Годі придурюватись, ти нам так всю пробіжку зіпсуєш! — впевнена в тому, що її чоловік впав жартома, Марина підбігла і копнула його ногою.

Переконавшись, що Славко насправді втратив свідомість, Марина разом із перехожим, що гуляв із собакою взяли його за руки та за ноги і поклали на найближчу лавку. Хтось із відвідувачів парку дав пляшку мінералки. Марина набрала воду до рота і пирснула нею в обличчя Славку, тим самим допомігши йому опритомніти.

—То що, викликаймо швидку, чи сам з моєю допомогою додому дістанешся? — турботливо запитала молода дружина.

—Та не потрібна мені швидка, по-тихеньку дійдемо, Маринко, — важко дихаючи, прохрипів Святослав.

Діставшись квартири, Марина виміряла тиск чоловікові і констатувала, що він у нормі.

—Ось дивись, Славко: тиск у тебе нормальний, пульс також. Тобто, в будь-якому разі прямо зараз ти не помреш. Тож, тобі просто потрібно припинити настільки часто і  багато жерти, тоді й запаморочень не буде!  —  відверто звернулась до коханого молода жінка.

—Маринко, ти ж маєш здібності! Перевір мене щодо наявності різної чортівні, прошу тебе! Відчуваю, що мене могли пристріти на виставці, де я представляв свій бізнес минулого тижня! — не маючи сумніву в містичній природі свого нездужання, благав дружину Святослав.

 Марина і справді мала надприродні здібності, які вона одержала випадково, коли була ще підлітком. Майже шістнадцять років тому одна могутня відьма, не дочекавшись своєї черги на оплату квитанцій у поштовому відділенні, померла та перед цим встигла вхопити за руку Марину, що стояла поруч, та передати їй свій дар. З того часу наша героїня встигла допомогти багатьом своїм знайомим, що знали про її магічні здібності.

Торік Марина зазнала настільки сильного емоційного вигорання від свого надприродного дару, що поїхала аж на Закарпаття в село Старі Мухомори до відомої тамтешньої чаклунки - босорки, щоб та допомогла їй його позбутись. Проте, побачивши в Марині перспективну відьму, босорка не схвалила її намір відректись від надприродного. Натомість, хитра стара чаклунка влаштувала все для того, щоб звести Марину та свого сусіда - майстра ювелірної справи Славка. Як бачимо, їй це вдалося.

• Мені образливо таке чути, котику! Невже ти вважаєш, що живучи з тобою я б не помітила зробленого тобі псування! — зареготала молода відьма.
• А хто зна! Можливо я комусь так запав у душу на тій виставці, що мене намагались приворожити у могутнішого за тебе практика, тому ти і не помічаєш нічого! — дражнив дружину Святослав.
• Так, акуло ювелірного бізнесу, перевірю тебе щоб ти нарешті заспокоївся! — Марина пішла за свічками, склянкою води та сірниками.

Перед тим як застосувати допоміжні засоби для виявлення псування, наша героїня підійшла до свого чоловіка, обхопила його голову обома руками та пронизливо поглянула йому межі очі.  

—Ти ж тільки голову не відірви мені, Маринко! — Славка кинуло в холодний піт від випромінюваної його дружиною потужної енергії.

—Дідько!! Я чітко бачу руду лахудру, яка зробила тобі псування!! Ану зізнавайся що це за одна і на що вона розраховувала з тобою, бо таке з нічев’я не роблять!! —Марина змінилась в обличчі та ледь стримувалась від того, щоб міцно потримати Святослава за шию. 

—Так це мабуть Христя — моя сусідка зі Старих Мухоморів, яка бігала за мною у старших класах, її колір волосся можна назвати рудим. Та я завжди ставився до неї тільки як до друга і мені здавалось, що вона давно вже заспокоїлась. До речі, її мати, пані Оксана знайшла туристів, яким я на літо здав свій будинок, — ледь помітно посміхався Святослав, якому трохи лестила думка про те, що він настільки бажаний наречений в себе на малій батьківщині, що і після від’їзду звідти все ще зазнає магічних впливів.

Марина нічого не відповіла чоловікові, а взялась зосереджено водити у нього над головою запаленою свічкою, з якої пішов чорний дим. Потім молода відьма запалила три сірники, зачекала поки вони згорять та кинула їх у склянку з водою.

—Так, я не помилилась в тому, що тобі було зроблено псування, — вже більш спокійно озвучила результат своєї діагностики відьма.

—То як же ти раніше не помітила цього, Маринко? — здивувався Святослав.

• Добре сховала псування та падлюка, що тобі його зробила. Мені потрібно прізвище твоєї Христі, — похмуро зітхнула та легенько штирхнула Славка ліктем молода дружина.
• Копач. А тобі це для магії потрібно, так Маринко? —  несміливо поцікавився Славко.