6

Славі подобалася Кіра. Навіть більше ніж просто подобалася. Але будь-яка спроба зближення з дівчиною закінчувалася поразкою.  Йому подобалося жартувати над дівчиною, балакати з нею, чути її сміх, але бути просто другом він не хотів.  В нього не було якогось плану з завоювання серця Кіри. Тому він усе робив навмання. От як зараз. Він запам'ятав слова дівчини про чорні троянди. Він наступного дня все місто об'їздив у їх пошуках і таки знайшов.

Він чекав на Кіру біля виходу з вокзалу. Одягнений у джинси й футболку і з великим букетом Чорних троянд. Дівчина помітила його не одразу. Йому довелося викрикнути її ім'я, щоб вона помітила його. Помітивши хлопця дівчина на мить заклякла потім притиснула долоню до рота й кинувши сумки кинулася до слави.

— Я ж пожартувала! — вигукнула дівчина сміючися й приймаючи у руки букет.

— Ну а я ні, — дивлячись на радісне обличчя дівчини хлопець не міг стримати своєї широкої усмішки.

 Доки дівчина насолоджувалася ароматом квітів хлопець пішов і взяв у руки її сумки. Він мав намір забрати Кіру до себе додому.  Так він почувався б набагато спокійніше. Про Оліні походеньки всі знали та про їх наслідки також.

— Ну що ходімо? — питає хлопець з Кіриними сумками в руках.

— Куди? — не второпавши питає дівчина.

— Як куди? До моєї машини. 

— В тебе є машина? — Кіра здивувалася. 

Славу вираз обличчя дівчини смішив.

— Є, — коротко відповів хлопець рушивши в перед.

Не залишаючи Кірі іншого варіанту як піти слідом.

— Ого! Я бачу бармени непогано заробляють раз на таких автівках можуть собі дозволити кататись. 

— Це ти ще в середині не була, — поставивши сумки в багажник Слава запросив дівчину сісти в салон.

— Ти Оліну адресу знаєш? 

— Знаю, але вона нам не знадобиться, — заводячи двигун відповів хлопець.

— Тобто? — обурилася Кіра, — я домовилася з Олею що поживу у неї!

— Кір, я тобі гарантую що після двох днів життя  з Олею ти захочеш з'їхати це, по-перше. По-друге, навіщо тобі Оліна однокімнатна халупка коли я пропоную тобі кімнату в хорошому районі в гарному будинку й не прошу грошей? Ти ж сама казала що звикла жити сама, так?

— Так. І припини називати Оліну квартиру халупою!

— Добре не буду! Ну так ось. 

— А що на це твоя дівчина скаже? — несподівано випалила дівчина.

— Яка ще дівчина? Я не розумію. — трохи злісно випалив Слава.

У хлопця і правда нікого вже давно не було.  Тому звинувачення і слова дівчини були йому не зрозумілі й навіть злегка дратували.

— Як яка? Та яка мені дзвонила. Висока така блондинка з зеленими очима, — пояснила Кіра й до хлопця нарешті дійшло про кого вона.

— Лера моя колишня. Ми розійшлися два роки тому, — пояснив Слава.

— Але ж...

— Ніяких, але Кір. Ми розійшлися за її ініціативи, а нещодавно вона заявилася новиною що хоче все почати з початку.  Ну я сказав їй що більше нічого до неї не відчуваю. Приїхали! — сповістив Кіру хлопець глушачи двигун.

— Ні! Слав відвези мене до Олі! — сказала дівчина відмовляючись виходити з машини.

— Давай так! Ти зараз підіймешся все оглянеш і тоді вирішиш де тобі буде краще окей? — запропонував Слава.

— Окей, — здавшись відповіла Кіра.

Слава зрадів невеличкій перемозі. Піднявшись ліфтом на дев'ятий поверх вони зайшли у квартиру. Хлопець пройшов у середину з сумками й заніс їх у кімнату яку підготував для Кіри.

—  Почувай себе як у дома! — крикнув він Кірі  з ванної кімнати доки мив руки.

Кіра все ще тримала букет у руках і з роззявленим ротом оглядала квартиру.  Вона була саме такою яку хотіла собі Кіра. Стильний, сучасний ремонт, невелика кількість меблів. Простора кухня, панорамне вікно з хорошим видом на місто. Вона уже полюбила це місце. От тільки спокою їй не давав  один момент. Їй доведеться жити зі Славою в одній квартирі. Вона хвилювалася про те що сусіди скажуть і батьки дізнавшись. В її розумінні разом живуть лише ті хто в стосунках, а вони ж зі Славою лише друзі. Навіть не зважаючи на те що хлопець їй подобався і це до речі ще одна причина чому вона відмовилася жити у нього.

Телефон дівчини задзвонив і на екрані висвітлилося ім'я Олі.

— Алло, слухаю.

— Привіт! Кір вибач, знаю що сама запропонувала, але в мене не вийде прийняти тебе до себе пожити. Тут така ситуація розумієш... Коротше тобі доведеться пожити в когось іншого. Ти ж не ображаєшся правда? Вибач я правда хотіла допомогти, але обставини змінилися, — винувато говорила Оля.

— Нічого страшного. Я все розумію. Дякую що попередила, бувай! 

— Бувай! — швидко попрощалася дівчина і завершила виклик.

— Ну то що? Як тобі квартира? — ніби з під тишка поруч заговорив Слава.

— Гарна! — відповіла Кіра засмучена через новину що в Олі пожити не вийде.

— Чомусь твій настрій запевняє мене в протилежному, — Слава вже було злякався що Кірі не сподобалося житло коли вона сказала те від чого його настрій хутко покращився.

— Ні! Справді квартира чудова! Просто щойно дзвонила Оля й повідомила що не може пустити мене до себе пожити, — з сумом пояснила дівчина.

— То це ж просто чудова новина! Отже, ти залишаєшся в мене!

— Отже, у тебе.

Слава був радий такій звістці. Кіра ж не дуже в її голові в той момент панував такий хаос. Хлопець показав дівчині її кімнату. Простора світла й навіть затишна. Велике двоспальне ліжко, велика шафа якраз для Кіриних речей. Невеличкий комодик, крісло, декоративне дзеркало на стіні. Все в мінімалістичному стилі, пастельних тонах. Все так, як дівчина любила.