4

Удома на дівчину і справді чекали батьки. Вони повідомили дівчину що їдуть у відпустку до родичів в Іспанію на три місяці. Дівчина щиро зраділа за маму з татом, але й трошки засмутилася теж. Вона батьків і так не часто бачила, а тепер бачитиме лише по відео зв'язку хоч це триватиме усього три місяці. 

Дівчина провела батьків до аеропорту попрощалася та повернулася у місто. Наступного дня їй потрібно було на пари. А після я пар в кафе на роботу.

Минув місяць з моменту повернення дівчини у місто і з моменту відльоту батьків на відпочинок. 

— Так слухаю, Клавдіє Володимирівно! — дівчині подзвонила власниця квартири. 

Літня жіночка років шістдесяти з сивим волоссям то худорлявим тілом. При знайомстві Кірі жіночка здалася дуже примітною та доброю бабусею. Та пізніше дівчина зрозуміла що помилилася. Жінка виявилася геть не привітною, дуже прискіпливою та надокучливою старою каргою. 

— Привіт Кірочко! — почувся з іншого кінця хриплий голос старої, — загалом я не буду ходити околяся й скажу прямо що тобі час шукати нове місце проживання. В тебе є два тижні до кінця кварт плати. — Після цих слів жінка вимкнулася. 

Кіра була шокована та розгублена. Дівчина не хотіла турбувати батьків під час відпочинку, але й грошей в неї було не багато. У батьків попросити теж не варіант почнуть  допитуватись для чого і навіщо. 

— В мене ще є трошки часу, — втомлено сказала дівчина сама до себе.

Та виявилося що часу не було зовсім. На роботі завал у навчанні теж не все гладко. Два тижні пролетіли непомітно.  І Кіра була вимушена зібрати свої речі та поїхати додому. Взявши відгул на роботі та сказавши що прихворіла в університеті поїхала додому. На роботі мимоволі прохопилася словом про проблеми  з житлом. Оля, її напарниця запропонувала на деякий час приютити дівчину. Кіра обіцяла подумати. Залишившись без житла та з мінімальним бюджетом Кіра дуже засмутилася.

Самостійне життя виявилося не таким легким як здавалося, але їй воно подобалося. Дівчина впала у відчай. Батьків ще зо два місяці не буде в країні. І говорити їм про проблеми дівчині й досі не хотілося.

— Привіт! —  з іншого кінця лінії почувся голос Слави. — Як ти чому на роботі не з'являєшся? Я випадково тут почув розмову дівчат. Вони говорили що в тебе проблемі із житлом це правда? 

Кіра вагалася з відповіддю. Вона не любила жалітися і їй було дуже неприємно дізнатися що її проблеми виносяться на розголос.

— Так є таке! — все ж відповіла Кіра з гіркою усмішкою на вустах.

— Ясно! Ну і що ти вирішила є якісь варіанти? 

— Ну зараз я удома в батьків. Вони поїхали за кордон на відпочинок. А далі думаю пожити в Олі. Якийсь час доки не знайду нове житло.

— В Олі?  — перепитав Слава ніби не вірить почутому.

— Так вона мені запропонувала кілька днів тому.

— Зрозуміло! Слухай в мене є краща пропозиція. А переїзди жити до мене! — несподівано ля мене видає Слава. Я аж чаєм поперхнулася.

— До тебе? — не вірю почутому. 

— Так, а що тут такого? Ми ж з тобою друзі чи не так? Ну от! А друзі мають виручати одне одного в біді.

— Ем... Дякую за пропозицію та я не певна що це зручно і... — Кіра не знала що такого сказати аби Стас нічого не запідозрив.

— Які незручності Кір? Ти взагалі Оліну халупу бачила? — невдоволений Кіриною відповіддю починає Стас.

— Ні! — відповідає дівчина. Паралельно прокручуючи в голові сценарії звідки Стасу може бути відомо в якій саме квартирі живе Оля. Варіанти в голову лізли не найкращі. — Але звідки ти знаєш що вона в халупі живе?

— Бо був у неї вдома. Якось п'яну додому завозив. — відповів спокійний Стас.

— Добре я подумаю! — врешті решт сказала Кіра сподіваючись що на цьому розмову буде закінчено.

— Та що тут думати? В мене двокімнатна квартира! З сучасним ремонтом, в гарному районі й від роботи не так далеко! — нахвалював своє житло хлопець.