3

Минуло пів  року з того моменту коли Кіра зі Славою познайомилися вдруге в роздягальні. Того моменту хлопець з дівчиною стали друзями. Слава інколи пригощав дівчину безалкогольним коктейлем своїм коштом.  Юля інколи теж пригощала хлопця чимось смачненьким. Їм завжди було про що потеревенити. Інколи хлопець проводжав дівчин до таксі, а одного разу взагалі під самий будинок привіз, бо Кіра себе погано почувала. Він хотів довести її до самісінької квартири та дівчина запевнила що це зайве і вона сама спроможна піднятися до себе у квартиру. Та щоб заспокоїти друга Кіра піднявшись помахала хлопцю із вікна своєї кухні. 

Серед робочого колективу почали ходити слухи про те що між новою офіціанткою та барменом роман. Співробітники не раз помічали те як світяться очі Кіри в присутності Слави та те як хлопець заглядався на дівчину. Правду кажучи, у Кіри вже були почуття до Слави та дівчина серйозно їх не сприймала.  Слава гарний, розумний та веселий хлопчина, але полюбляв випити. Цей факт стримував дівчину. Кіра якось розповіла Славі про свою неприязнь до розпиття спиртного у великій кількості. На що слава нічого не відповів лише сумно зітхнув. 

Він не був тим хто кожного тижня напивається ні! Але іноді він забував  міру. Ставалося це рідко та мітко. І Кіра була в курсі цього факту хлопець сам жартома їй про це розповів.  

У Слави теж були почуття до дівчини й він їх не приховував. Вони з'явилися ще в момент їх першої зустрічі. Хлопець якось намагався зізнатися дівчині у них та що разу ніби це відчуваючи дівчина або тікала або змінювала тему розмову. І це дещо засмучувало хлопця. Він і сам помічав те яким поглядом дивиться на нього дівчина те як на її обличчі з'являється усмішка при виді нього. Те як вона соромиться коли він ловить її за розгляданням нього. 

Йому це було приємно та давало надію що можливо одного дня він зможе назвати її своєю дівчиною. 

Кіра приймала замовлення у столика за яким сиділи її знайомі які не могли не помітити того як змінився вираз обличчя й почервоніли Кірині щоки коли повз пройшов Слава. До того моменту дівчина тримала серйозний вираз обличчя та поводила себе так ніби перед нею незнайомці як це було прописано в правилах закладу. Та коли вона побачила хлопця не змогла стримати усмішки. І це не могло бути не поміченим знайомими. 

Того дня чорний вхід закрили через технічні неполадки тому весь персонал заходив через головний вхід. 

— Я бачу, Кіро ти тут не сумуєш! Не розповіси хто це був? —  багато значно вказавши очима запитав один зі знайомих.

— Не розумію що ви маєте на увазі, — повернувши собі свою серйозність відповіла дівчина. — Якщо це все ваше замовлення, то я вже піду. 

Розвернувшись дівчина пішла відчуваючи ніяковість від ситуації.

Через два тижні дівчина приїхала в гості до батьків у рідне передмістя. Де одного сонячного дня вона зустрілася зі своїми подругами. Дівчата почали ділитися по черзі що у них нового. Одна повідомила що наступного року виходить заміж інша що знайшла хорошу роботу ще одна що розійшлася з хлопцем. 

— Кір, а в тебе що нового? Уже знайшла собі якогось міського парубка? — дівчата розхихоталися. 

— Ну я навчаюся на стипендії знайшла підробіток офіціанткою в одному з кафе у центрі Платять не дуже багато та мені нормально плюс стипендія. А що до хлопця то ні нікого я дівчатка не знайшла. Та я й не шукала. Набридло мені це все, вирішила просто жити своїм життям. Не підганяючи події, — відповіла дівчина попиваючи каву.

— І що навіть ніхто не подобається? — підозріло прищуривши очі запитала одна з дівчат, — а то я тут нещодавно декого зустріла і він мені дещо розповів.

— Поняття не маю про що ти, — відмахнулася від слів Кіра.

Телефон дівчини завібрував сповіщаючи про нове сповіщення.Один погляд у телефон і обличчя Кіри засвітилося від широкої усмішки на все обличчя.

— Нічого такого кажеш! Ну-ну! І хто він? — запитала інша подруга. 

— Просто друг! — одразу ж відповіла Кіра й глянувши на годинник підскочила. — Ой! Дівчатка вибачайте, але мені вже час бігти я батькам обіцяла додому до четвертої повернутися, а зараз вже пів на П'яту. Все бувайте! Рада була зустрітися! — крикнула на останок і втекла.