2

— Кір та четвертий столик рикота! 

— Так добре! — відповідає дівчина та йде з кухні з тацею в руках. — Ай? — вигукує дівчина. 

Таця випадає з  її рук та з гучним звуком  битого скла падає на землю. Дівчина в когось врізається. 

— Що тут сталося! — на гуркіт прибігла менеджерка кафе й перелякано ахнула.

Піднявши погляд на винуватця ситуації дівчина на секунду заклякла.

— Знову ти! — роздратовано викрикнула дівчина. — Знаєш що це вже не смішно! Невже так важко дивитися куди йдеш! І взагалі що ти тут забув?

— Взагалі то я тут працюю. Марин, врахуй суму з розбитий посуд та зіпсовані страви з моєї зарплатні, — хлопець звертається до менеджерки яку схоже такий розвиток  подій цілком влаштовує.

— Приберіть тут усе швиденько й ти Кіро, йди перевдягнися у щось чисте, а ти Славо, повертайся до барної стійки, — по діловому мовила менеджерка  й востаннє окинувши всіх присутніх оком зникла за дверима свого кабінету.

— Кір ти йди перевдягнися, а я тут все приберу, — з'явилася поруч Настя молоденька дівчина років двадцяти з розкішним каштановим волоссям та просто неймовірно красивими зеленими очима.

— Дякую! — лише й мовила дівчина й впевнено попрямувала вперед навмисно оминаючи Славу що стояв та чухав потилицю.

Він не хотів, щоб це сталося й не хтів підставляти чи шкодити дівчині та судячи з її погляду та виразу обличчя у дівчини була інша думка. Так подумав Слава.

— Кіра! Красиве ім'я, — подумки сказав собі слава в останнє глянувши на спину Кіри й пішов назад за барну стійку.

Слава Красивий високий темноволосий та злегка кучерявий хлопець двадцяти років який вже третій місяць працює у цьому кафе барменом. Робота хлопцю подобається. Дівчини у Слави немає, зате є власна квартира та машина.

Від батьків з'їхав ще в 14 спочатку в гуртожиток потім на зйомну кімнату пізніше квартиру яку винаймав з кимось зі знайомих. А після заробивши достатньо грошей барменом купив собі власну квартиру. 

Працюючи барменом в кількох закладах барменом одночасно й маючи невеличкий підробіток хлопець мав достатньо грошей аби купити собі машину й жити нічому собі не відмовляючи.

Кіра була засмучена. Перший робочий день і такий казус. Щей на додачу цей Слава що ходити нормально не вміє. Спершу хлопець дівчині навіть сподобався та після сьогоднішнього він викликав у неї  лише роздратування. Це ж треба було такому статись що вони як виявилося працюють в одному закладі. Радість приносило лише те що хлопець сам запропонував покрити збитки своїм коштом інакше  б Кіра, мабуть, впала б у відчай. 

Зробивши кілька глибоких вдихів та видихів  дівчина повернулася на кухню взяла нове замовлення та понесла його в залу. 

День минув непогано. Від незвички дівчина відчувала сильну втому та біль у ногах. Вона вже майже закінчила вдягатися коли до неї в роздягальні хтось підійшов.

— Привіт! — Дівчина обернулася та побачила перед собою Славу. — Слухай я знаю що наше знайомство та зустріч сталися не при дуже гарних обставинах та все ж я б хотів би з тобою перебувати у дружніх стосунках. Нам все ж таки разом в одному приміщенні працювати. Пропоную все почати спочатку й нормально познайомитися. Слава! — хлопець протягує руку для привітання.

— Кіра! Приємно познайомитися, — потискає у відповідь Славину руку дівчина на обличчі якої знов з'являється усмішка.

— Взаємно! — Слава теж починає усміхатися.