4. Юрій

Мама нагадує про вечерю ще декілька разів протягом дня. Я пишу Ніці, що заїду заздалегідь. Вона свою адресу мені не дає, впирається. Тому домовляємось зустрітись на якійсь довбаній зупинці.

Перед тим, як зустріти її, я трохи говорю з донькою, але вона чомусь не хоче відповідати на відео. 

— Я готую для тебе сюрприз! — каже весело по голосовому звʼязку. 

— Ну добре, тоді завтра побачимось, — саме завтра я мав забрати її з табору. Ми прощаємось і я бачу Ніку на зупинці.

Вона дуже старалась. Сукня світла, абсолютно закрита. Звісно, якийсь дешевий бренд типу “Зара”, але сидить на ній ідеально. Що і не дивно — тіло у неї сильне, треноване, і я навіть знаю, як воно виглядає без тієї сукні. Макіяж і справді зробила яскравий, але не такий, звісно, як на сцені. Я й не чекав, що прийде розмальованою як драг-квін, але… Так вона скоріше сподобається моїй мамі, ніж навпаки.  

Я виходжу з машини.

— Щось ти вдягнулась надто…

— Відверто? — питає, посміхаючись червоними губами. На мить залипаю на їхньому вигляді. Повні  і соковиті. Немов не рот, а екзотична квітка.  

— Блідо, — кажу, прочищаючи горло. Бляха, кляті губи мене гіпнотизують. — Як бліда поганка, це нікуди не годиться. 

— Я ж питала, що саме “годиться” — ти нічого не сказав. 

— Я просив тебе бути яскравою, — насуплююсь. А погляд все одно ковзає не туди, куди треба. Так я точно свою місію провалю… 

— Яскраві у мене тільки сценічні костюми, — вона знизує плечима. — Я ж не могла вийти з дому в такому. 

Я сподівався, що могла. Ну, в голос я цього не кажу. 

— Добре, поїхали в магазин, в нас ще є трохи часу. А навіть якщо запізнимось — фіг з ними. 

Ніка здивовано здіймає брову, але нічого не каже. Сідає до мене в машину і на мить завмирає, роздивляючись салон. Потім зціплює пальці на колінах. 

Ми їдемо до найближчого ТЦ. Там я одразу бачу якийсь магазин з червоною короткою сукнею на вітрині. 

— О, думаю, там ми тобі щось знайдемо! — кажу, вказуючи на магазин. 

Ми заходимо всередину і я одразу прошу продавчиню:

— А дайте цій дівчині оту сукню червону, коротку, з корсетом. 

НІка дивиться то на мене то на сукню.

— А ми точно йдемо до твоїх батьків? — питає підозріло. ЇЇ чує консультантка  і теж дивиться на мене здивовано. 

— Авжеж, куди ще? — насуплююсь. — Ти ж майбутня зірка, що тобі, проблема бути яскравою? — хмикаю, дивлячись на неї.

— Мені не проблема, — вона знизує плечима. — Дівчино, розмір ікс-ес, будь ласка, — бере сукню і знову повертається до мене. — Але це якось дивно все… 

Йде в примірочну, за кілька хвилин виходить звідти в тій сукні. Чорт! Сидить, мов друга шкіра. Ну до того місця, де сидить. Бо сукня дуже коротка, а ноги у Ніки дуже довгі. Оголеного тіла більше, ніж прикритого. 

— Беремо, — кажу одразу. — Отак і йди. Можна не знімати нічого? Я розплачусь. 

Консультантка вже дивиться на нас із неприкритою цікавістю. 

— Думаєш, твоя мама оцінить такий вигляд? В цьому скоріше на якісь танці можна йти, і то якщо шукаєш пригод, — НІка робить оберт навколо своєї осі, роздивляючись себе в дзеркало. 

Я теж роздивляюсь. І у мене зʼявляється бажання поїхати не до батьків, а до себе на квартиру. І зняти з неї цю довбану сукню.

— У нас вся родина в шоубізі, оцінить, — кажу поспішно. — Давай я розплачусь. І губи ще підфарбуєш трохи в машині…

Ось і чергова глава!

Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна, ви вводите тільки пошту і придумуєте пароль, або як в інших додатках, реєструєтесь прямо через фейсбук =) 

Якщо зареєструєтесь, будете завжди мати цю книгу під рукою, щоб читати щовечора) 

Також чекаю на коментарі!