8

27 листопада.
День тридцять дев'ятий.

Здається я зрозумів одну річ. Треба озирнутися навколо. Побачити інших людей. Під іншим кутом подивитися на те, що відбувається навколо мене.

Я помічаю тільки деяких людей. І чомусь тільки про них думаю та саме на них звертаю увагу. Але ж кожного дня ми бачимо десятки, а то і сотні чоловік та жінок. Декого кожен день. І вже, і не звертаємо на них увагу. А може саме ця людина і є наша доля? Чи може з цього щось приємне може вийти.

От я ходжу до однієї крамниці. І там мені подобаються дві дівчини.  Я з ними постійно вітаюсь та якось там спілкуюсь.
А про інших я взагалі не думаю. Не помічаю їх. Наче взагалі таких не існує. Це наче люди - невидимки.
Вони наче, як меблі. Є і є. Ми вже до них звикли.
А може треба звернути на тих людей більше уваги? Може вони теж хочуть кохати та бути коханими? Люди -  невидимки це я дуже гарно придумав.
Треба дійсно придивитися до них ближче.

А ще треба посміхатися усім, кого ми зустрічаємо. І дивитися, хто відповідає нам такою ж щирою та доброю посмішкою.
Звісно, мабуть, це не завжди можливо. У людини може бути різний настрій. Та це все досить реально і нічого нам не коштує.

Про себе. Багато, хто подобається. Не знаю, це є нормою, чи ні. Мабуть, це нормально. Багато різних людей зустрічаються нам на шляху. Я не знаю, як там це все у жінок. Думаю, для цього якась пані теж має провести, якісь там досліди. Я пишу про себе і знаю, як це в мене. Цікаво спілкуватися з різними людьми. Кожна людина це ж якась особистість. Та я зараз про те, щоб знайти людину для відношень. А це де що різні речі.

Спочатку ж все одно дивимося на зовнішність. А потім вже усе інше. В кожного мають бути, якісь свої особисті критерії відбору. Це нормально. От, наприклад сподобалась тобі людина. Ти починаєш з нею спілкуватися. Сердита постійна вона якась. Але красива. Інша людина може не така вже й гарна на зовнішність, та вона завжди тобі посміхається, дуже привітна, щира, гарно до тебе ставиться. То ти вже і не звертаєш увагу на всі ці відмінності у зовнішності. Як то кажуть: вночі всі жінки прекрасні! Думає так воно і є.

28 листопада.
День сороковий.

Сьогодні бачив пані у рожевому пальті. Немає слів! Дуже, дуже сексуальна! Така пані шикарна! Жінка, як то кажуть на мільйон. В неї зовсім не модельна зовнішність. Така вона середнього зросту. Не худенька. І фігура не спортивна. Але завжди в неї гарна зачіска та чудовий вигляд. Шатенка. Кучері в неї такі милі. І постійно у людині на обличчі посмішка та приємний настрій. Притягує до себе своїм добрим обличчям. Мені здається головне - це не красива картинка, а усміхнене обличчя та щирість в очах. От, мабуть, цім вона мене і приваблює. Вона дуже жіноча.

Я не знаю, мабуть, це з народження в людині. Оці всі якості. Красота, вона теж різна буває. І якщо людина красива та зате холодно наче лютнева ніч, то це якось не моє. Чесно кажучи, я не шукаю собі красиву заставку. Знаєте, як деякі роблять, вони колекціонують навколо себе красивих жінок - мов дивиться, які ми круті. Але це не моє. Можливо у двадцять років, щоб там комусь, щось довести й нормально ходити по вулиці з гарною дівчиною та думати, от клас, всі на неї звертають увагу. Якій я мачо (чесно кажучи, ненавиджу це слово. У нас у дворі це було наче, як посмішка з когось).
Так, в людини має бути якась харизма. Але ж все-таки головне - це добра посмішка і щирі почуття.

Я вже розумію, що вік взагалі немає ніякої різниці. Хтось у двадцять почуває себе наче в п'ятдесят. В мене є знайомі жінки від тридцяти до п'ятдесяти років. Є знайома жінка, їй за п'ятдесят. Але вона не соромиться свого віку. Живе повним життям. Струнка. Підтягнута. Сексуальна.

До речі, зараз заведено вважати, що старість починається лиш десь в років 75 чи навіть пізніше. Молодість триває десь до 45. А то що між ними то зрілість. Так що вік то таке. Якісь лише цифри й не більше. Я пам'ятаю, як у 22 в мене була знайома і їй було 28. Боже! Я вважав її вже старенькою! Зараз для мене дівчата яким 28 років це ж вогонь. Всі відносно.

До чого я це все. Для того, щоб  сказати, що зовнішність та вік не мають особливої ваги для гарних відношень. Так мені особисто здається.

29 листопада.
День сорок перший.

Сьогодні день якихось зустрічей. Кого я тільки не бачив! Тим більше, що це було не спеціально. І це головне.
Бачив свою знайому Аню. Працює у великому магазині. Спілкуватися нам взагалі немає часу. В ній постійно купа людей. Та вона завжди привітна. Я ж кажу, що треба дивитися на те, як людина до тебе відноситься. Ми завжди тягнемося до позитивних людей. От такі є - наче теплогенератор. Тільки в них замість двигуна серця. Такі люди постійно усі свої потоки теплої та позитивної енергії віддають оточенню.

Потім ще у справах заходив в інший магазин. Там теж працює людина, яка мені подобається, як дівчина. Така вона видно добра людина. Її звуть Яна. Яна - то любов! Ми не дуже так вже і сильно знайомі, але особисто я б з задоволенням запросив її на побачення. Чим вона краще інших? Бо там багато працює дівчат. Не знаю. Це неможливо словами пояснити. От десь всередині ти відчуваєш, що це наче твоя людина. Ти ще нічого про неї не знаєш, але десь там в глибині душі тобі щось підказує, що це твоє. Інтуїція гарна штука.

Так. Так. Я кохаю А. Та вона так далеко від мене. В іншій країні. І я не впевнений, що скоро зможу її обійняти. Там своє. Може ми взагалі ніколи вже не побачимось. А можливо вона, як раз її є моя суджена. Але побачимо, що підкаже мені доля.

Треба віддавати свою любов, тепло та кохання якийсь живій людині. Реальній. Обіймати та цілувати справжніх людей. А не свої фантазії. Тому я звісно за те, якщо є така можливість, щоб усі, хто кохають, були поруч. Я розумію, що бувають дуже  різні обставини. Треба намагатися бути поруч один з одним. Усім, ну чи майже усім, хочеться тримати за руку свою кохану людину.

Що я для цього роблю то вже інша справа. Мені дуже цікаво чи подарує доля мені зустріч з такою людиною, якщо я сам нічого для цього робити не буду. Просто хай все буде, як завжди. Якщо нічого не змінювати у своєму житті та нічого не робити чи буде від цього якийсь сенс? Якась доленосна зустріч.