7

22 листопада.
День тридцять четвертий.

Не бачив я нікого. Ні нових. Ні тих що раніше. Я все чекаю, коли ж мене доля з кимось зведе. Я вітаюсь, але це і все. Близькості між нами немає. Для цього треба роботи крок. Якій то. Запросити, наприклад на побачення. Спитати ім'я той що. Так от дійсно, як на зло, коли в мене є час та можливості нікого не зустрічаю. Все якось так навпаки. Бо коли десь поспішаю чи немає можливості підійти, то як завжди обов'язково когось зустріну. Но то, мабуть, ще не час. Я так вважаю. А може то я так себе заспокоюю Все одно, можна знайомитися у себе на районі з усіма, а потім десь поїхати у справах і там знайти своє щастя

Бува, і так. В житті взагалі все, що хочеш може бути. Але ж не можна просто так витрачати час і жити тільки тим, що ти когось там шукаєш чи очікуєш. На мою думку, є два шляхи. Бігати шукати чи нормально собі жити з вірою в те, що у твоє життя все приходить вчасно. Сподіваюсь що все саме так

Ось деякі приклади з життя. Був якось на відпочинку. І там мій товариш знайомитися  з дівчиною. А потім виявилося, що вона наша сусідка. З сусіднього дому. От треба було їхати на море, щоб там познайомитися саме з дівчиною, яка все життя була з тобою поруч. Це дуже все дивно. Не зрозуміло, як так все відбувається.
Мабуть, я трішки філософ, та що поробиш. Таке життя.

А по ділу, то поки що тихо. Доля не поставила на моєму шляху дівчину моєї мрії. Це я зараз так шуткую, бо будь-який результат є доказам того чи є та доля, чи її взагалі немає.

23 листопада.
День тридцять п'ятий.

Мені здається, що пошук тієї самої людини, це щось на кшталт того, як шукають самородки. Коли золотошукачі десь на річках промивають породу, то щоб знайти грам золота, багато треба перекопати піску. Комусь везе. І він з першого разу знаходить великий самородок. А хтось може шукати все життя і так і не знайти. Не знаю з чим це все зв'язано та від чого залежить. Чи то доля така. Чи то від самої людини.

От треба це все і з'ясувати. А то всі пишуть зірки там різні, гороскопи, таро, нумерологія. Не знаю, не знаю. Декілька разів мені попадалися гороскопи, які дійсно збувалися один в один. Тому я до отаких передбачень відношусь досить скептично. Можливо, якщо якісь, то індивідуальний гороскоп тоді ще туди сюди. А так. Коли один на мільйон. От в якомусь гороскопі на цю осінь написано щось про зміни в особистому житті. Щось осінь вже тю, тю, а змін поки, що ніяких. Тому гороскопу це звісно добре та треба сподіватися лише на себе самого, так я вважаю

Кохання хочеться усім. Ну, майже усім. Так, де хто любить бути на одиниці. Де хто може інтроверт. Хтось полюбляє волю та особисту незалежність. Та все одно, мабуть, хоч раз у житті вважаю цим людям теж хотілося кохати.

Про себе. А поки нічого такого в особистому плані не було важливого. Осінь. А там і зима. Але можна закохатися в будь-яку пору року. А ще до речі в багатьох випадках люди знайомляться зі своїми партнерами з допомогою інших людей. Так буває дуже часто. Знаю купу таких випадків. Як досить випадкове знайомство переростала у велике почуття. І бувають же такі випадки, коли люди спілкуються, дружать, а потім в них кохання.

В мене е один друг. То я знаю. Він мені розповідав, що йому багато разів пані пропанувала, щоб він на них одружився. Але він усім відмовляє. А ті кому пропонує він, теж йому відмовили. Отака дивна конфігурація почуттів. Тому, мабуть, це все не підлягає якійсь то теорії. Це життя. Хоч якщо займатися дослідами то якісь, то речі, які постійно повторюються можливо можна і відстежувати.

Про себе. Бо постійно про це забуваю. Та і якщо чесно, особливо писати поки що нічого. Так, є ті хто мені подобається. Та вони далеко. Або я з ними не бачусь. Ось буває життя тебе зводить з якимись людьми чи людиною. Ну поки, що тихо.

І що я зараз подумав. Що бувають же такі випадки, коли ми витрачаємо купу енергії та часу та сил на людей з якими нічого у нас не має. І не було. Результат - нуль. То цікаво, а що відразу не помітно, що там нічого не може бути? Люди ходять роками. Залицяються. І хтось свого домагається, а хтось ні. В когось закохатися можна з першою хвилини, а в когось через роки.
 

24 листопада.
День тридцять шостий.

Сонячно. Але мороз. Зате сухо. Бо учора був дощ. Ні, не дощ, а дуже велика злива. І людей на вулиці не було. Майже. Хто буде готовий йти у таку, не зовсім, м'яко кажучи, "добру" погоду, гуляти вулицею. За те, якщо у вас є парасолька, то можна з кимось познайомитися. Або, якщо немає теж можна. Попроситися до когось під захист від дощу.

Сьогодні неділя. Зранку вулиці пусті. Всі сплять. Був у крамниці. Бачив свою давню та добру знайому. Дуже позитивна людина. Від таких людей завжди тепло та приємно на душі. Не знаю, як вона у подружньому житті та на мою думку, якщо людина щира та усміхнена з іншими, то чому б їй не бути такою ж в особистих відносинах.

А ще я здогадався з ким би хотів бути. Ну то, що то пані А, то зрозуміло. Та ще ж все нереально. Тому або з Олею - вона живе далеко. А тут поруч з дівчиною у рожевому пальті. Завжди треба розуміти, що є спільного між цими, здається, такими далекими один від одного людьми. Як щось спільне знайдено, то й буде зрозуміло, хто ж на справді мені потрібен. І так може зробити кожен. Бо напевно нам завжди подобалися декілька різних людей, але щось спільне між ними усіма обов'язково є!

От бачив я сьогодні, як йшов з крамниці, дуже привабливу та елегантну жінку. Вона йшла далеко попереду. Я був з сумками. То ж познайомитися було звісно не так вже і просто. Та все одно - я подумав про себе, що саме така людина мені подобається. Мені сподобався її зовнішній вигляд. І хоч обличчя я не бачив, бо пані була до мене спиною. Та її хода, жести, рухи, постава. Як вона впевнена себе почувала, коли йшла вулицею. Як тримала свою жіночу сумочку. Здається це все дрібниці, але з усіх цих дрібних речей і складається образ людини.

Якщо повезе, то ми зустрінемось обов'язково. Ну, а якщо ні, то ні. З моїх особистих спостережень, якщо доля хоче нас з кимось зблизити, то обов'язково дарує, як мінімум ще одну зустріч. Начебто другий шанс. Подивимось. Мені самому цікаво..