4

7 листопада
День дев'ятнадцятий

Поки що, все, як і було. В особистому житті в мене без змін. Та експеримент триває і надалі.

Та все ж такі для мене це досить важко. Бо чесно кажучи я людина дії. І от чекати, як твоє щастя та кохання саме тебе знайде і нічого при цьому не роботи, це чесно кажучи, якось для мене дивно. Та що поробиш, як вже вирішив сам над собою ставити досліди. 

Дні зараз стоять сонячні, хоч і дещо прохолодні. Дерева різноколірні. Так красиво! Для тих хто любить романтику саме той час коли так приємно гуляти по осінньому парку чи у лісі, чи там може в кого природа навколо красиво. Головне, щоб було з ким. Чого я особисто усім і бажаю.

Ми судимо про себе дуже часто з того, як про нас кажуть інші люди. І добре як гарно кажуть. От таких і треба мати людей - бо від них лікується наша самооцінка. І тоді нам простіше та легше спілкуватися з іншими людьми.

Про особисте. Нікого з тих, хто мені подобається я сьогодні не бачив. Може хтось чекає, що я тут кожного дня ходжу на побачення та розповідаю якісь романтично історія. Вибачте якщо я Вас розчарував. Це звичайне дослідження. Може для когось це стане на допомозі. От кажуть, що під лежачий камінь вода не тече.  Хоч в житті я бачив як раз інші приклади.

Була дівчина, яку я кохав та вона ніяк не відповідала мені взаємністю. Ми розійшлися. Пройшло може рік, можливо більше. От вона прийшла до мене і каже, мов кохаю та хочу бути з тобою. Та все ж у минулому. Але це доводить що все одно хоч що роби та як повинно бути то вона, так і буде. Хоча може як би й за нею бігав то цього усього і не було. Хто його зна.

8 листопада.
День двадцятий.

Все більше приходжу до думки що активні дії то наше все. Та все одно, якби мені не хотілося швидшайте процес, хай все йде своїм шляхом.

Чоловікам іноді дуже важко насмілиться підійти само до тієї жінки яка йому найбільше подобається. І це факт. Це все психологія. Вважаю, що це можливо вирішити. Людині можна якимось чином стати більш впевненою у собі. Можливо це і є розв'язання проблеми.

Я, наприклад боюсь образити людину. Тобто жінка. Мені здається, що як я їй не подобаюсь і підійду, то вона образиться. Хоч, як можна образиться на те, що тебе знаходять гарною та привабливою?

Про себе. Найкраще звісно знайомитися у соцмережах, наприклад у фейсбуці. Але зараз усі наче помішалися на цьому ШІ. Понаробляли собі фотографій. І вже не розумієш де справжня людина, а де вигадана. Отака отам зараз ШІ революція.

Я бажаю треба вигадати якийсь особливий прилад. А краще додаток до мобільних телефонів чи то часів. Щоб там було усього дві позначки. Червоний та зелений. Йдеш ти по вулиці. Назустріч дівчина. Вона тобі сподобалась. Ти заходиш в додаток. Він показує фото усіх в радіусі, наприклад 50 м. Фото і позначки. Ось ти дивишся. Ага. Знайшов. Зелений. Це значить що можна підходити та знайомитися. Що дівчина вільна. Оце я розумію було б дуже круто. Хай би хтось вже дійсно вигадав таку класну та корисну штуку.

Іноді питаю себе, а якби я був впевнений на 100%, що в мене все вийде з ким тоді був? І постійно відповідаю, що я б хотів прокидатися поруч з дівчиною у рожевому пальті. Вона така тепла та чарівна. І видно що приємна людина. Та в реальному житі я, мабуть, ніколи цього їй не запропонує. Вона вища за мене. Така - вау! Пані - вогонь. Ні. Я соромлюсь навіть з нею заговорити не те що усе інше.

Можливо в кого теж такі самі проблеми. От як можливо це вирішити? Я не знаю. Здається відповідь тут можлива тільки одна. Піти та сказати. Та я, наприклад не сумніваюсь, що вона тільки скаже мені - Ви що с глузду з'їхали шановний пан.

Тому звісно цей варіант відпадає відразу. Хіба, що тільки вона сама запропонує себе мені. Але це здається мені якась мега фантастика.

9 листопада. 

День двадцять перший.

 Сьогодні вихідний день. Ходив, мабуть, дві години по крамницях, але взагалі нікого не зустрів. Мабуть, усі мої пані сплять. От дійсно, як на зло. Чи може так і треба.

 Людей на вулиці взагалі немає зранку. От чому б не йти комусь з тих, хто мені подобається. Так ні. Оце я і називаю доля. Бо якби прийшов час, то ми обов'язково зустрілися. Рано чи пізно. 

Я не пам'ятаю, чи я розповідав історію, як декілька разів зустрічав дівчину. І потім лише на третій раз ми з нею познайомилися. Та, що там казати. От дійсно. Як повинно бути, то так і буде. Треба жити своїм звичайним життям. Роботи, що забажаєш і твоє кохання тебе само і знайде. Так чомусь мені здається. 

Гуляють багато дівчат з собаками. З ними, мабуть, дуже просто познайомитися. Звісно, якщо вони не зайняті. Та здається у тих, хто мені подобається собачок не має.

 Ходив до маркету. Хотів побачити одну людину. Та її там не було. От дійсно, як спеціальна, то нічого і не відбувається. А, як не думаєш ні про, які зустрічі, то ось воно. Тут, як тут. Де наша доля? Хто його зна. Але десь вона обов'язково є. Треба в це вірити та чекати на зустріч з нею. 

Читав книгу. Там автор каже, що треба, як можна більше казати, "так"! Та з усім, майже, що пропанують, погоджуватися. В цьому щось є. До речі зараз ось думаю, що було багато різних випадків у житті, коли я занадто багато відповідно категорично "ні". Я не жалкую та вірю твердо, що так тоді було треба, та зараз розумію, що, якби я відповів "так", то це була вже зовсім інша історія.

 Наприклад, якось одного разу, дівчина мого товариша пропанувала мені зустрічатися. І я не роздумуючи не на мить, відразу сказав їй "ні" і ще й назвав її дурепа. Та потім, як виявилося вона мені дуже сподобалося і я навіть хотів з нею бути. Та вже було пізно. У той момент, як я сказав їй "ні" я сам собі здавався великим героєм. Зараз я вже так не вважаю. Тому, що ми могли з нею бути разом щасливі. А той товариш, він давно зник з мого життя. І от вам і "ні". Так, що дійсно треба казати "так". А відмовитися ми завжди встигнемо.

Про себе. Бачив здалеку ту дівчину у чорному. Але мене вже якось до неї й не тягне. І я розумію чому. Бо я ще досі кохаю А. Але вона так далеко від мене. І життя я думаю покаже, що до чого. І, як воно повинно бути.