3

2 листопада

День чотирнадцятий.

Здається я закохався. І це з одного боку добре, а з другого, мабуть, не дуже. Як вчать розумні люди, не треба піддаватися поганим думкам.
Якщо це кохання нас надихає, то це добре!

Поки, що не буду розказувати нічого. Життя покаже, як воно там буде. Тим більше, що це жінка із мережі, та все одна вона дуже класна. Я від неї в захваті!

Як вже відкрили тему про мережу, то ось: якась пані почала мені писати кожен день. Я навіть не знаю, що з цим робити. Просто людина Я нічого такого до неї не відчуваю. Тим більше, що вона з іншого міста. Та це все одно говорить про те, що все одно, як нічого не робити, то комусь ти все одно подобаєшся! Ти нічого не робиш. Ти майже не знаєш цієї людини. Та вона вже знає про тебе усе і ти подобаєшся! Це якось дивно. Але це так все і є. Треба лише помічати такі речі й давати, мабуть, завжди людині шанс. Хтозна-що з цього усього вийде.

Але з іншого боку, мені дуже подобається пані Оксана. І хоч вона теж з іншого міста та, якби вона покликала, я пішки б до неї пішов. От як же буває у житті. Усі ці незбіжності.

Про А не знаю, що і казати. Як напишіть перша, то поговоримо, бо мені дуже її не вистачає. Ми так добре розуміли один одного. У нас все було спільне. Вона була єдина з усіх кого я відчував на відстані й знав секунда в секунду, коли вона мені пише. Це було досить дивно. І такого в мене не з ким ще не було. Я вважав, що це доля. Та по перше вона на той час перебувала далеко від мене в іншому місті. А по друге вона була одружена. Так вона мені казала. Ну, то не склалося, так не склалося. Що ж тут поробиш. Життя триває. І я вірю, ще комусь обов'язково потрібно моє кохання.

Усім Кохання! Взаємного. Це головне. 
Р. С. Постійно зустрічаю одну і ту ж дівчину. Вже третій день. Я не вірю в такі збіги. Цікаво, що хоче сказати мені цим Всесвіт??

До зустрічі у новому дні!
Усіх люблю!.
Усіх обіймаю!
Бажаю щастя та кохання на усе життя!
 

3 листопада.
День п'ятнадцятий.

Не знаю, що і сказати. Різні дивні речі. Треба якось все зібрати до купи. Я все гадаю чи є вона та доля, чи, то лише наша уява?

А може все-таки щось таке є? Думаю про різних людей. І мабуть, як би не цей мій експеримент, то треба було йти та знайомитися. Планувати, як це зробити та потім будувати стосунки з кимось із тих, хто мені тут подобається.

Уявляю зараз собі будівництво. Якогось великого спорудження. А з чого завжди все це починається? Вірно - з плану. З креслення. А як же тоді оці всі спонтанні зустрічі? Не знаю, не знаю. Може, то склалися якісь там плани у нас в голові? Якісь образи. І ось Всесвіт дарує нам зустрічі.

Знаю багато випадків, коли люди сто років були знайомі, а потім весілля, а потім розлучення. Та є ж і випадки, коли зі школи та до пенсії подружжя разом. Не знаю як так. Ну якість, то причини тут мають бути?

Закони Ньютона є. А чи є закони щасливого кохання? Чи там гарних знайомств? Треба на все дивитися критично і перевіряти на власному досвіді. Тоді все буде вірно. Так мені здавалося завжди.

Про дівчат. Моя кохана А можливо зараз десь там щаслива. То чому я повинен страждати? З якого такого переляку? Та ні. Життя триває. Треба знайти собі кохану дівчину і жити собі з нею у щасті та злагоді.

4 листопада
День шістнадцятий

Доброго ранку! Все, як і було. Експеримент продовжуються. Є думки, що треба вести якісь активні дії. Та як уже вирішив чекати, що воно буде, то, хай воно так і буде. Все одно ж цікаво до цього це все мене приведе. Це схоже, як наче ти на рибалці. Закинув вудку і чекаєш, коли хтось клюне. Тільки в роді приманки ти сам. Вибачте, за таке зрівняння. Чи ось ще. Може хтось образиться, та це здається мені теж дуже схожий приклад. Прийшов мисливець до лісу. Сів і чекає. Пройде хтось повз нього чи ні. І мабуть, так можна і цілий рік чекати.

А взагалі я думаю, що чим активніше в людині життя, тим більше шансів зустріти когось. Це ж просто та елементарно. Мені так здається. От пішла людина десь на фітнес чи на танці. Чи в театральний гурток. Чи в бібліотеку. Так. Так. Здається це все смішно. Та я теж вважав, що зараз по бібліотеках ніхто не ходить. А виявилося, що ходять і досить молоді та гарні пані. І це особиста мене дуже і дуже здивувало. Можна ж просто жити активно й обов'язково з кимось зустрінешся.

Так, що чим більше соціальних зв'язків, тим більше шансів. Тільки звісно, якщо тобі треба серйозно щоб все було, то і бувати прийдеться у відповідних містах, щоб там зустріти когось схожого на тебе.

А про себе. Хм. Ну, так. Я досі кохаю А. І поки, мабуть, вона не вийде із мого серця то важко буде в когось закохатися знов. А про інших. То будемо дивитися правді у вічі. Пані І, яка мені пише, то вона з іншого міста. Пані К -  та взагалі з іншої частини світу.  Пані О, живе десь там собі у Європі. Взагалі всі якось далеко. А тим більше, що це мережі. А я ж казав, що мережі не рахуються. Там все інше.

А у реальному житті, то я вже давно з тих, хто мені подобається і не бачив. Пані О, це та, що у рожевому пальті, то звісно пані хоч куди. Та я не знаю, як з нею бути. А взагалі хочу спробувати. От як сам не будеш нічого взагалі роботи, то хтось перший піде на контакт? Хтось зізнається тобі у кохані чи якось дасть знати, що я їй подобаюсь. Чи все-таки першим треба бути самому?

Як нічого не робити, то скоріше за все нічого і не буде. А взагалі то побачимо. 

Усім Кохання!!

5 листопада
День сімнадцятий.

В нас вже холодно. Пані одягнені вже майже по зимовому. Каптур. Великі куртки. Шапки. І це правильне рішення. Я звісно розумію, що красота чогось там потребує, та все ж таки не ціною свого здоров'я.

Пам'ятаю, колись давно мої подруги. Деякі. Не усі. Хотіли дуже подобатися хлопцям. І тому, серед зимових холодів, вони ходили гуляти морозними вулицями у коротких спідницях, куртках таких малих, щоб обов'язково усі бачили їх голий животик. І все у такому дусі. Тоді це мені так подобалась! Це було вау!
Це я зараз тільки розумію до чого це все приводить. Тому хай краще всі пані одягаються тепліші. Ми вас і такими любимо, шановні жінки. У теплому одязі та у трьох панчохах. Здоров'я - це головне!