2

27 жовтня 
День восьмий. Другий тиждень мого експерименту.

Я спеціально встаю рано, щоб написати, хоч декілька слів. А може і речень. Зараз прокидаюсь сам у повній темряві та думаю про те, що хотів би, щоб поруч зі мною у ці холодні тумані жовтневі ночі була жінка. Дівчина. Моя. Поруч. Це ж так приємно!

Та поки, що такою тут не має. Я не сумую з цього приводу. Та краще, щоб вона була, чим, щоб ні.

Ще досі я кохаю А. Вчора весь вечір думав про неї. Кажуть, як про когось думаєш, то він про тебе сумує та пам'ятаю. А ще, як раз саме вчора читав якусь статтю про те, що якщо твоє, то воно обов'язково повернеться. Ось і побачимо. 
І здавалося б, що ми з нею і не бачились ніколи 
та все одно я її кохаю. 

І можливо річ у тому, що спочатку треба забути про одне кохання, а потім вже шукати інше. Бо все одно, якісь то зрівняння, мабуть, відбуваються.

Питаю в себе чесно, кого б хотів бачити з ранку біля себе. Кому б хотів казати: - Привіт! З новим днем тебе, моє Кохане щастя. Є одна дівчина. Вона пише вірші та книжки. Це мені підходить. Та вона живе далеко. І ми знайшли один одного через соц. мережі. А цей варіант я самого початку відкинув. Ніяких мереж! Це вже табу для мене!

А з тих що поруч, то я навіть і не знаю. Так, є одна людина. Пані. Білявка. Гарна така. Вона мені подобається. Та я бачу її край рідко. І тільки з ранку, коли вона дуже швидко, майже бігом, мчить десь на роботу. Вона зовні класна. Та завжди серйозна така. От і все. А інше. Ну, то нам усім багато, хто подобається. Це ж нормально. І немає в мене проблеми з вибором. Бо зовні, то одне. Треба спілкуватися, щоб розуміти. Мені здається, подобається, коли жінка емоційна, відкрита, жива та справжня. Так, може це і не дуже добре, коли зійшлися вогонь та вогонь.Та кожному своє.
Усім Кохання!
Ти коханих людей поруч! 

28 жовтня 

День дев'ятий.

 Чекати - це завжди важко. Та на все велике потрібно багато часу. Мені ж не просто треба жінка на один раз чи там якісь вільні відносини. Таких мені не треба. Заміжні - це теж не мій варіант. Якось це не дуже. Хоч звісно у житті буває усяке. 

Ну, звісно круто було б, якби якось гарна пані підійшла сьогодні до мене на вулиці та сказала: "Я вас кохаю! Будьте моїм чоловіком!" Але я ж розумію, що таке не може бути. Хоча були такі випадки у моєму житті. Але, то було дуже давно і це мені казали люди, яких я знав в особисто і давно з ними спілкувався. А, щоб отак незнайома людина. Це тільки буває у книжках чи в кіно. Це, як на мене, фантастика. Щоб йшла людина по вулиці, а до неї відразу з пропозиціями руки та серця. Хоча у житті звісно бува, усяке. І як там кажуть: - Те, що сьогодні неможливо, завтра може бути. Головне вірити в дива і мати позитивний настрій. Так мені особисто здається.

 Чув учора, як три молодих дівчин обговорювали своїх хлопців. Якось мені це все не дуже сподобалось. Одна каже, мов, поки не будеш усі свої гроші мені віддавати, то і спати з тобою не буду. А інша, мов, а я своєму сказала - за кожен секс з тебе подарунок. Це мені відразу щось нагадало. 

Та я не про це. Я ж собі жінку шукаю для серйозних відносин. Які мені подобаються? Романтичні. Веселі. Щирі. Людяні. Творчі особистості. Такі, щоб можна було гуляти в парку. Десь на природу ходити. Щоб любила тварин та читала книжка. Це здається головне. А все інші то таке. 

Так, що запит для Всесвіту я вже сформував, а далі будемо чекати.

 Усім Кохання!

29 жовтня
День десятий моїх пасивних пошуків та експериментів.

Жінки іноді мене дуже дивують. От дійсно кажуть: кожна людина - темний ліс. От є у мене в мережі одна жінка знайома. Така здається культурна, пристойна. Виявляється, що я ще багато про неї не знаю. Пише мені там про груди жіночі й все таке інше. Якісь такі з натяком в неї жарти.

Мені здається треба намагатися, казати прямо, чого ти від людини бажаєш. Бо ми не можемо читати чужі думки. Звідки я знаю, що там і до чого.

Тому і не знаєш сам від, кого, чого чекати. Та, як на мене, все повинно бути по чесному. Прикрашати себе та прикривати того, що ти насправді бажаєш - це якось не те. Був в мене випадок ще давно. Сидимо з дівчиною на одинці. Вона мене питає: - Ти хочеш зі мною кохатися? Я чомусь не зміг сказати їй правду і почав виправдовуватися.. Насправді дуже хотів. Та після моїх слів, що мов, як ти могла, так про мене подумати. Ти мені, як друг. То звісно нічого і не вийшла. Тому треба завжди, на мою думку, казати правду. Бо, як людина хоче, то все й буде. А як бреши, не бреши - це все одно рано чи пізно з'являється на поверхні.

Про себе і про своє. От, як буває. Нікого не бачу. Не хочу прям от спеціально ходити чи шукати когось. А як і казав, що мережа не рахується.. До речі, піймав себе на думці, що мені дуже подобаються жінки, які ходять у пальто. Це так елегантна та красиво! Може це якійсь то знак?
Бо я в усьому намагаюся бачити знаки долі. Мені здається наш ангел-охоронець дає нам підказки кожного дня та ми просто не вміємо їх помічати.

Здається, що ця книга повинна була бути про те, як знайти собі кохану дівчину. Та виявляється, що я про все пишу, що думаю. Бо у житті все пов'язано. Це не підручник по пікапу. Не стратегія чи там тактика. Це спроба зрозуміти, як ми зустрічаємо і відрізняємо серед багатьох людей ту саму єдину, чи єдиного. Як взагалі це відбувається? Чи є тут якісь закономірності?
 

30 жовтня.
День я так розумію одинадцятий.

Дуже хочеться написати, що ось вже і зустрів її та поки, що ні. В кожному разі негативний результат - це теж результат. Це ж просто експеримент. Хоч звісно дівчина, чи то жінка, мені поруч не завадила. Але, як буде, то й буде.

Взагалі, то мені зустрічаються різні люди. Різного віку та різної зовнішності. Одяг, колір волосся, зачіски, фізичні пропорції. Це все відрізняється. І мені цікаво, як і чому ми вибираємо саме ту чи саме того. Як це взагалі відбувається? Хто, кому більше підходить. Вогонь до такого ж полум'я, чи спокійно людина більш відповідна для такого вогника, як я? От такі питання мені постійно приходить у голову.