День другий

Холодний душ

     Раптом до дивовижного сну Дена увірвався нестерпний звук, схожий на скрегіт старих дверей. Звук був пронизливим та надзвичайно голосним. Деякий час Ден продовжував у своєму сні насолоджуватися чудовим краєвидом незнайомого світу. В момент вторгнення у сон жахливого звуку, до Дена як раз підлетів дивовижний птах. Його вогняне пір’я та палаючі очі нагадали Дену Фенікса із земних міфів. Лише за пару хвилин до Дена прийшло усвідомлення, що захоплююча картинка пере його очима – це лише сон. А нестерпний звук походить з реальності. Ден прокинувся.

     Ден розкрив очі. Він одразу визначив ворога, що перервав його чарівний сон – будильник на комоді. «Ще трішки», - традиційно для парубка свого віку в такі хвилини благав Ден. Але в цю саму мить сталося найжахливіше.

     Несподівано Ден відчув, як його обличчя поливає цівка води. Миттєво розплющивши очі, Ден ще більше здивувався в першу мить. Поруч із його ліжком не було Трюда, якого Ден подумки вже звинуватив у підступності.

     Водою Дена поливав... будильник!

     - Так вода - це не пальне для його роботи, - зробив Ден запізнілий висновок, - Чому я не розпитав ввечері, з якою метою Трюд заливав її до будильника?

     У двері постукали. Не чекаючи відповіді, Трюд обережно увійшов до кімнати. У нього була заготовлена ​​вдавана маска з вибаченнями за вторгнення. Але, тільки-но побачивши мокру голову Дена, від неї не залишилося й сліду. Не сильно й намагаючись, якщо чесно, Трюд не зміг стримати порив розкотистого сміху. Він зумів приборкати свій сміх лише за хвилину. Прийшовши в норму, Трюд таки вирішив виглядати пристойною людиною:

     - У вашому світі будильники не так спрацьовують? - крізь посмішку запитав Трюд.

     Посмішка Трюда розсіяла гнів, що зароджувався всередині Дена. Він уявив собі, як виглядає зі сторони. На місці Трюда, Ден не зміг би так швидко подолати сміх, побачивши подібну картину.

     - У нашому світі такі знущання над людиною неприпустимі, - широко посміхаючись повідомив Ден.

     - Не буду тебе відволікати. За півгодини сніданок, - повідомив Трюд, - І хочу попередити: всі в нашій країні надзвичайно щасливі від твоєї появи у нас.

     За цих слів Трюд інтригуючи подивився на Дена. Нічого милого серцю цей погляд не віщував. Ще толком не прокинувшись, Ден вже розхвилювався. Не від страху, від передчуття нових пригод у цьому дивному світі.

Перевтілення

     Відразу після сніданку Трюд вручив Дену об'ємну стопку одягу.

     - Це щойно надіслали від Губернатора, - супроводив процедуру вручення одягу Трюд, - Шили всю ніч. Сподіваюся, вірно передав твої розміри. Хоч мама з деякими і була незгодна.

     Дену поступово ставало ніяково. Ніколи у житті він не був предметом такої підвищеної уваги. Навіть у школі, розказуючи перед класом вивчений напам'ять вірш, він трохи соромився. Що ж казати про ситуацію, коли другий день дізнаєшся про увагу до тебе керівника цілої країни? Так вони навіть ще не зустрічалися.

     Ден спробував приборкати хвилювання, що раптово його охопило. Видавивши з себе невиразні звуки подиву й подяки, він поспішив у свою кімнату з оберемком нового одягу.

     На перевдягання у Дена пішло з півгодини. Спочатку треба було все уважно роздивитися та зрозуміти, що куди вдягати. Звичайно, треба було переконатися, що все буде личить - було б дурним виглядати безглуздо на першій зустрічі з Губернатором. Якийсь час пішло на освоєння ґудзиків, гачків, підв'язок. Ну і, ніде правди діти, половину часу було витрачено через відсутність у його кімнаті дзеркала. З'явитися на людях у новому одязі, не побачивши себе зі сторони, зажадало значних зусиль волі.

     Насилу зібравшись з духом, Ден таки зважився вийти зі своєї кімнати. Поки він спускався сходами, серце мало не вискакувало з його грудей. Внизу його появи з нетерпінням чекала вся родина Трюда та пара незнайомих чоловіків.

     Ефект від появи на їхні очі Дена був таким самим, як учора за вечерею. Побачивши у роботі смартфон, родина Трюда оніміла з дива. Тепер сталося те саме, але з однією відмінністю – завмерла не тільки родина Трюда, а й два незнайомі Дену чоловіки.

     Перед очима спостерігачів представ, ніби то,  звичайний одинадцятирічний хлопець. Але в той самий час всі відчули, що він не належить їхньому світу. Коли Ден був вдягнений в свій одяг, всім здавалося, що саме він відрізняє Дена від мешканців Ціанори. Тепер же Ден був вдягнений в традиційний, хоч і люксовий, одяг місцевих. Але ціанорці ще більше впевнилися в тому, що Ден прийшов до них з іншого світу.

     Для хлопчика свого віку Ден мав середній зріст та ближче до худорлявої статуру. Трохи неохайно зачесане темне волосся довжиною до плечей виривалося з-під шкіряного ковпака зеленого та світло-коричного кольору. Але увагу приковували очі Дена: великі, зелено-сірі, вони світилися розумом та запалом. Завдяки ним здавалося, що вся фігура Дена випромінює енергію, непритаманну місцевим мешканцям.

     Доставлений з палацу Губернатора одяг надзвичайно пасував Дену. Смугастий коричневий жакет з хутра світлого та темного відтинків був скроєний точно за розмірами Дена. Широкі світло-коричневі шкіряні штани з лампасами з чорного хутра були заправлені в елегантні чоботи темно-помаранчевого кольору. Халява чобіт майже доходили до колін хлопця, і були обрамлені таким же хутром, як і лампаси на штанах. Образ доповнював широкий шкіряний темно-зелений ремінь по верху жакету.