День перший

Черговий сюрприз від тата

     Ще з ранку тато попередив Дена, що заїде за нам після уроків.

­    ‑ Поїдемо до банку, де я працюю, - з нотками інтриги в голосі повідомив тато, - впевнений, що на тебе чекає щось надзвичайне.

     Ден був здивований та заінтригований. За весь час він всього двічі був у татовому банку. Обидва рази вони з татом заходили туди лише на пару хвилин. Та й лише з метою забрати парасольку, яку тато забував у шафі свого робочого столу. Але, як не дивно, ці два коротких відвідування банку відклалися у пам’яті Дена дуже чітко. Напевне, так сталося через незвичне почуття. Воно охоплювало його, як тільки вони з татом перетинали поріг за масивними дверима. «У цих стінах живуть гроші, - така чудернацька думка виникала в голові Дена, - І саме тут, у банку, можна дізнатися про всі їх таємниці».

     День у школі промайнув швидко та непомітно.  Після уроків Ден вже уважно слухав пояснення тата, поки старенький помаранчевий седан неквапливо віз їх дорогою зі школи до банку.

     - Сьогодні на тебе чекає щось, справді, незвичне та захоплююче. Навіть я, в своєму віці, був би надзвичайно щасливим опинитися на твоєму місці. А що вже казати, якби мені випала така нагода в 11 років, - обличчя тата сяяло піднесенням, а очі блищали яскравіше за новорічні вогники на ялинці.

     Ден бачив тата у такому піднесенні лише одного разу. Він пам’ятав такий саме блиск в татових очах. Це було в момент, коли тато повідомляв Дену про подорож всією родиною до Диснейленду на канікулах.

     - Ти запам’ятаєш цей день на все життя. І це – не перебільшення, - з усіх сил намагаючись виглядати серйозно, натхненно продовжив тато.

     - Тату, в мене серце зараз вистрибне. Досить вже тягнути інтригу. Зжалься наді мною! – з широкою посмішкою на обличчі Ден спробував повернути тата з його паріння у піднесенні до реальності.

     - Добре, щасливчику. Тоді до справи. Кілька років тому наш банк замовив у групи надзвичайно талановитих вчених застосунок для знайомства дітей з фінансами. Ці вчені є спеціалістами в цифрових технологіях. Вони дуже незвично підійшли до вирішення цієї задачі. І ось сьогодні ти та Еріка, донька головного бухгалтеру нашого банку, станете першими дітьми, хто протестує те, що в них вийшло.

     Тато явно намагався ввести Дена в оману. Але обвести навколо пальця такого досвідченого знавця тата, як Ден, йому не змозі. Тато не приховував, що перебував у захваті від майбутньої події. В протиріччя цьому, проста пізнавальна програма явно не відповідала татовим емоціям. Це означало лише одне: найцікавіше тато ще не сказав.

     - Щось це не виглядає як незабутня подія, - навмисно широко позіхаючи, протягнув Ден, намагаючись підіграти татові.

     - Не поспішай, Дене! Найцікавіше в тому, в якій формі проводиться навчання. Застосунок інтегрований у шолом віртуальної реальності. Ці генії зробили все так, що поки триває процес навчання, учень повністю поринає у нову реальність. Ти не знатимеш, що маєш можливість повернутися у наш світ, просто відключивши шолом. В часі нової реальності кожен урок триватиме тиждень.

     - В такому разі, хіба я не буду відчувати себе поодиноким? – збентежено запитав Ден.

     - Ти знатимеш, що це – просто навчання, один урок триває не більше години нашого часу. Ти пам’ятатимеш, що перебуваєш у новій реальності тимчасово, і скоро повернешся у наш світ, - тато швидко розвіяв занепокоєння Дена.

     І ось тепер настала черга Дена перебувати в піднесеному настрої. Його дихання почастішало, всередині відчувався невеличкий холодок. Фантазії стрімко почали малювати варіанти майбутньої пригоди. «Гаррі Потер», «Володар кільців»… В якому зі світів фентезі йому доведеться опинитися найближчим часом?

     У фойє банку на них вже чекала Еріка з мамою. Еріка була приблизно одного зросту з Деном. Як на думку Дена, трохи пухлява. Довге каштанове волосся було підібране яскравою блакитною стрічкою. Величезні карі очі над пухнастими рожевими щічками видавали легку недбалість Еріки щодо Дена.

     Ден з Ерікою вже були знайомі – вони кілька разів зустрічалися на Днях народження один одного та спільних знайомих. Навчалися вони в одній школі. Різниця у віці між ними була лише кілька місяців.  Але з якогось непорозуміння Еріка почала навчання раніше, тому була на один клас попереду Дена. Через те, що Еріка навчалася у старшому класі, їх спілкування не було надто товариським. У ньому іноді проскакувало ставлення Еріки до Дена, як до менш досвідченого та обізнаного. Звісно, Ден себе таким не вважав. Тому недивно, що дружні стосунки між дітьми колег по роботі так і не виникли.

     - Ну що, майбутні магістри фінансів, готові до початку незабутньої пригоди? – з непідробним інтересом запитала мама Еріки, намагаючись зняти хвилювання, що раптово охопило дітей.

     Ден і Еріка з батьками йшли довгим коридором на четвертому поверсі банку. Хлопчик та дівчинка йшли мовчки, не вимовивши ані слова. Їх хвилювання передалося і їхнім батькам. Те, що мало статися найближчими хвилинами, ще не переживала жодна дитина на планеті. Так, не один десяток дорослих пройшли через тестування застосунку. Але Ден та Еріка були першими дітьми, яких залучили до цього процесу.