Розділ ІІІ

Тиша, яка більше не була спокоєм

Пані Олена сиділа біля вікна, спостерігаючи, як сонячне світло поступово змінюється на вечірню тінь.  
🔹 В її серці щось змінилося, але вона не знала, як це назвати.  
🔹 "Бог вас любить" – слова хлопчика не виходили з її голови.  
🔹 Чому вона не могла їх просто забути?  

🌿 Щось всередині не давало спокою. Вперше за довгий час вона почала щось відчувати

🔹 Питання, які не мали простих відповідей

📖 Вона раніше ніколи не думала про Бога всерйоз.  
🔹 Люди говорили про віру, але її життя зробило її скептичною.  
🔹 Якщо Бог існує, чому Він мовчав у найважчі моменти?  
🔹 Чому вона почувала себе такою самотньою весь цей час?  

💡 Але цього разу ці думки не були просто словами – вони звучали, як щось, що чекало на відповідь.

🌿 Наступного дня вона побачила Петрика.  
🔹 Він сидів на лавці, граючись з камінцями на землі.  
🔹 Коли він підняв голову і зустрів її погляд, його очі сяяли тим самим теплом, що вона бачила раніше.  
🔹 "Ви сьогодні виглядаєте інакше," – сказав він.  

💛 Пані Олена усміхнулася, навіть не помітивши цього. Вперше за довгий час.

📖 Вона повернулася додому і довго сиділа у своїй кімнаті.  
🔹 Її думки були хаотичні, але тепер вони звучали інакше.  
🔹 Щось у ній хотіло сказати слова, які вона ніколи раніше не говорила.  
🔹 І вона прошепотіла їх: "Боже, якщо Ти є, допоможи мені зрозуміти."

🌿 Не було голосу, не було видінь. Тільки незвичний спокій, який заповнив порожнечу.