Частина 9

Від Ніколь
Ярослав шарудів на кухні, прибираючи продукти. Мені доведеться менше тягати. Дякую! Я замовила їжу, скоро привезуть.
-Я замовила!
-Кіно ввімкнеш?
-Ага, тільки ноутбук і кабель дай!
Він зайшов у кімнату і дав ноутбук і зарядний. Я ледве пояснила, який мені кабель ще потрібен.
-Що за схема?
-Проєктор. Усе прибрав?
-Так, чайник поставив.
Я ввімкнула фільм і прибрала ноутбук на тумбочку.
-А ти зі мною так само листуєшся?
-Так, мені не треба його на ногах тримати.
Я зручніше влаштувалася в нього на грудях. У мене не було відчуття, що зі мною щось не так. Ми просто лежали разом і дивилися фільм, як звичайна пара.
-Я відкрию! - Ярослав повернувся з пакетами.
-Ням-ням! - Я потягнула свої рученята до нього.
-Пізніше! - Він пішов.
-Верни!
-Пізніше! У мене на вечір інші плани!
Він звисав наді мною і дивився на мене.
-Я ніколи так нікого не хотів, як тебе! Я боюся зробити тобі боляче!
Я потягнулася до його футболки. Він не пручався. При денному світлі я краще могла розгледіти його. Засмагле і підтягнуте тіло вабило до себе.
-Встану на ноги, і підемо на пляж!
-Ми й так можемо сходити. Я люблю тебе!
Він повільно підіймав мою сукню. Я підняла руки, щоб допомогти. Сукня полетіла вбік. Ярослав жадібно поїдав моє тіло очима. Я бачила, як вони блищали.
-А мені можна вигляд, який був на знімку? - Він щось дістав із кишені й поклав під подушку.
Ярослав допоміг мені перевернутися.
-В реальності краще!
Його рука підіймалась від щиколотки вгору. Він трохи стягнув з мене трусики й торкнувся губами шкіри. Я хотіла знову лягти на спину. Поцілунки перейшли з попи на живіт. Я тягнула його голову до себе, але Ярослав хотів іншого.
Я була готова скинути його з себе і всістися зверху, але при всьому бажанні не зможу.
-Поможеш?
-Чим? - Ярослав вказав поглядом на застебнуті штани й ремінь.
Я потягнулася до ременя. Довелося повозитися. Він затягнув його так, що фіг розстебнеш. Із ширінкою було простіше. Я приспустила з нього штани, щойно змогла дотягнутися. Ярослав встав, стягнувши з мене за компанію мої трусики.
Я заплющила очі. Треба ж інтригу зберегти, а то сама не можу його роздягнути.
-Ніколь! - Ярослав торкнувся моєї ноги. - Ти не проти? - Він розвів їх у сторони.
-Я раніше по-іншому любила.
-Як? - Ніжно прошепотів він мені на вухо.
-Приблизно так само, ноги на спині.
-Я можу по-іншому! - Він підклав подушку мені під попу. - Секунду! - Тепер зрозуміло, що він ховав!
Ярослав надів презерватив і поклав мої ноги до себе на плечі. Він ще раз переконався в моїх намірах.
-Скажи, якщо буде боляче!
Він повільно увійшов у мене. Поки що нічого! Ярослав стежив за моєю реакцією. Нудно так лежати. Я потягнула його до себе.
-Боляче! - Я майже грудьми торкалася колін.
-Що трапилося? - Він акуратно опустив мене й поклав на бік. - Краще?
-Ярослав, я...
-Тихіше, у мене ще ідея є!
Він ліг поруч, не розриваючи контакту, і притиснув до моєї спини. Ми знайшли свою нішу. Я трохи повернулася на спину, щоб була можливість поцілувати його. Сусіди, ви, напевно, скучили за моїми стогонами, криками, схлипами... Згадуйте!
Ми нічого іншого не придумали. Ярослав притискав мене до себе і важко дихав. Я знала, що йому довелося дуже важко. Він постійно стежив, щоб не зачепити мене сильно.
-Я кохаю тебе!
-І я!
-Ніколь, можна запитання?
-Давай!
-Чому тобі заборонили мати дітей?
Перші дві хвилини чоловік не думає про секс після нього, а про все інше. Що я йому скажу? Правду? Втече. Хоча, куди вже гірше.
-Він мене зрадив.
-А правду?
-Це вона і є. Я сподіваюся, ти не був із тими, хто цим заробляє.
-Ні! - Він замотав головою. - Ти ж не тільки через це зістрибнула?
-Все разом. Тобі не зрозуміти. Тебе зрадили, а потім ще заявив, що це не його дитина. Що я його нагуляла, а його заразила! - Він ще міцніше обійняв мене. - У мене нікого крім нього не було!
-У мене теж раніше була дівчина. Вона тільки написала мені листа, ми були на кораблі в поході на три місяці. Краще по пустелі бігати, ніж плавати. Вона навіть не подзвонила, а тільки один рядок.
-Що написала?
-Я не хочу вічно чекати на тебе. І більше нічого. Я й понісся в усі тяжкі. Напав на офіцера, а потім нас відправили на берег. Ти весь настрій зіпсувала!
-Хто питання почав ставити? - Я повернулася до нього. - Тобі ще довго служити?
-Саме там чи взагалі?
-Там!
-Пів року, приблизно. Потім можу повернутися в Америку і служити десь у частині. Я завжди із заздрістю дивився на хлопців, яких дівчата чи дружини проводжають, а зараз розумію, що...
-Не треба! З тобою нічого не трапиться!
-В обмін якщо перший танець буде мій! Холодно, тягни ковдру!
-Місяців через шість, якщо все вдало пройде.
-З'їздимо до мене?
-Що вони про мене скажуть? Ти їм казав?
-Я тільки сказав, що ти посковзнулася і впала, а це все тимчасово.
-Якраз заберемо твої речі!
-Які?
-Щоб тобі потім не повертатися ще раз, коли будеш їхати. Довше в мене залишишся.