Епілог 2. Юля

Антон привіз мене в лікарню. Виявилося доки я спала він записав нас на прийом до лікаря. Я здала аналізи й зробила УЗД. На якому підтвердили вагітність. Строк маленький чотири тижні. 

— Ну що ж я вам можу сказати, молодята? Аналізи в нормі. Плід розвивається добре. У вас є всі шанси народити здорове маля. 

— Лікарю, а є якісь протипоказання до аборту? — несподівано запитує Антон. 

Я шоковано дивлюся на чоловіка. Він виглядає серйозним й сконцентрованим. 

— Ні. Цього разу вам пощастило й ніяких ускладнень немає. Як було при першій вагітності. — говорить вже сивий чоловік. З серйозним та беземоційним виразом. 

Антон бере мене за руку й дивиться в очі. 

— Вирішувати тобі. Я прийму з розумінням будь-яке твоє рішення. 

Я відчуваю його підтримку і любов у цей момент, а ще я йому вдячна. За те що дає обрати самій. 

— Мені треба подумати, — відповідаю я їм обом. Й покидаю кабінет лікаря. 

Антон ще якийсь час пробув у кабінеті, а я чекала на нього в машині. Доки чекала в голову лізли думки та я намагалася не думати. Просто відпочити, а потім прийняти рішення. Спершу треба пережити новину. 

— Ти як? — запитує чоловік заводячи двигун автівки. 

— Нормально. 

Минув цілий тиждень перш ніж я прийняла  остаточне рішення. Увесь тиждень Антон з мене пилинки здував не давай нічого підіймати що, на його думку, могло бути важким для мене. Навіть кілька разів наполіг на тому аби самому вечерю приготувати, бо добре пам'ятав як мене нудило під час готування під час першої вагітності. 

Я вклала Гришка спати. Й пішла в спальню де га мене вже чекав Антон для розмови. 

— Заснув? 

— Так сьогодні якось надто швидко, — сказала я усміхнувшись. 

— І яке рішення ти прийняла? — з хвилюванням в очах запитує чоловік. 

— Коханий зараз не час, — кажу я йому присівши поруч. — Я не готова. Я багато думала й прийшла до розуміння що я не справлюся з двома одразу. Я знаю, ти допомагатимеш як тільки зможеш, але цього буде замало, адже більшість часу ти будеш на роботі. І в мене теж є робота.

Чоловік сумно усміхнувся й мовчки обійняв мене. Я відчула легкий вологий поцілунок в маківку. 

— Я поважаю твій вибір. 

— Дякую. 

На мої очі навернулися сльози. Я вже уявляла як пояснюватиму батькам свій вчинок. Щось всередині мене протестувало, але мозок твердо стояв на своєму. Ми не готові зараз до другої дитини. 

Гришко який дуже активний і за яким потрібен нагляд і увага. Робота якої багато накопилося й стосунки які тільки почали стабілізуватися. Все це не кращі умови для вагітності. Можна найняти няню, але це головних проблем все одно не вирішить, а просто додасть трохи вільного часу. 

Три роки по тому... 

— Юліє Григоріївно вас до телефону! — до мене підійшла менеджер. 

Молода й дуже працьовита дівчина Кіра. Я взяла її на роботу пів року тому і ні разу не пошкодувала. 

— Так слухаю! 

— Кохана я не зміг до тебе додзвонитись. ЗНОВУ! — обурливо говорив Антон. 

— Пробач на роботі завал трошки. Сьогодні банкет маю все проконтролювати.  Забереш Гришка з садочка? Катя сьогодні не зможе, а я не встигаю. 

— Добре в мене якраз сьогодні короткий день. Ти додому о котрій? — запитує чоловік спокійно. Та я вловлюю в голосі нотку невдоволення. 

— Постараюся до опівночі. 

— Добре. Кохаю, бувай. 

— Бувай, — швидко прощаюся й іду до свого кабінету. 

На годиннику четверта дня. Сьогодні у нас з Антоном особливий день. Рівно п'ять років тому у цей день, а точніше вечір ми зустрілися. 

Я вирішила підготувати чоловіку сюрприз. Катя це наша помічниця й няня для Гришка. Її сьогодні ніхто не відпускав. Гришка з садочка забирати о сьомій. Катя  ж забере його раніше й передасть виховательці конверт яка та передасть чоловікові згодом коли той прийде за сином. Я вже про все домовилася. Поки Антон їхатиме до назначеного місця то мине година. За моїми підрахунками він повинен приїхати вчасно. 

Я приховала від чоловіка те що знову зайнялася танцями й те що сьогодні в мене виступ. Він парний.  Антон і досі не знає яким саме стилем я займалася я вирішила це приховати до певного моменту. І сьогодні цей момент 

Сьома вечора я з хвилюванням чекала якоїсь реакції від чоловіка. Завібрував телефон і на екрані висвітилося повідомлення. 

Коханий: "Я згоден пограти у твою гру😏" 

На губах мимоволі витяглася посмішка, а в грудях з'явилася впевненість у своїх діях. 

Настала наша з партнером черга виступати. Я вимкнула мозок й сконцентрувалася на музиці. Перший вихід на сцену після перериву дуже хвилюючий. Я зробила крок заграла музика і я зарухалася їй у так. 

Наш танець був сповнений пристрасті та почуттів. Ми одне ціле з партнером. 

Зал нам гучно аплодував під кінець виступу. До моменту як ми вклонилися я не знала чи був у залі Антон. Але сфокусувавши погляд я одразу знайшла його серед глядачів. Він усміхався й аплодував. 

Я не стала чекати й зістрибнула зі сцени прямо в його обійми. 

— Ти була неперевершена на цій сцені! — сказав мені чоловік щойно я стала на ноги. 

— З урахуванням того що я вже дещо застара... — я театрально закотила очі. 

— Хто? Ти? Не мели дурні! Ти прекрасна й ще дуже молода! — губи чоловіка опинилися так близько біля моїх і я не витримала почуттів що накопичилися. Я поцілувала його так міцно як тільки могла забувши про всіх присутніх навколо. 

¯ Давай втечемо? Я знаю одне тихе місце тут. 

Ми виступали в одному з дуже елітних клубів у якому є віп кімнати. Я викупила одну для нас з Антоном.  

— О в-ва! То це і є твій сюрприз? — розглядаючи кімнату поцікавився чоловік. 

Я усадила його на диван попросивши почекати трошки, а сама побігла в маленьку кімнатку й переодяглася в костюмчик який придбала спеціально для цього вечора. 

— Зараз буде мій головний на цей вечір виступ, — сказала я щойно вийшла з кімнатки.