Епілог 1 Юля

Медовий місяць ми провели прекрасно. Настільки що додому я привезла купу сувенірів, спогадів, нових вражень та погане самопочуття. 

Мене нудило близько чотирьох днів після приїзду. Спочатку я думала що це просто від зміни клімату. Потім я побачила що в мене вже як два тижні затримка. Це мене насторожило. 

Я не хотіла панікувати тому все ж знову списала на збій в організм через переліт. 

Ми поїхали в село до батьків і залишилися там на якийсь час погостювати. Батьки були щиро раді нашому приїзду й синочок також. Він не відходив від нас ні на крок перших два дні. А потім вдосталь награвшись почав поводити себе звичайно. 

Мені у справах потрібно було у місто. Дорогою я заїхала на заправку. Поруч була аптека і я зайшла туди купити вугілля й щось від нудоти. На очі мені потрапив тест. Я подумки відмахнулася. 

— Та ну! 

Але ставши біля каси все ж сказала. 

— Дайте мені, будь ласка, активоване вугілля, ліки проти нудоти й... — я вагалася, але все ж закінчила. — І п'ять тестів на вагітність. 

— З вас 456 гривень 50 копійок — відповіла фармацевт. 

Дорогою в голові почали крутитися не добрі смужки та я їх відганяла. 

— Це просто для перевірки. Я не вагітна! Ми ж використовували засоби контрацепції. — Заспокоювала я себе. 

Допомагало погано. Внутрішнє чуття підказувало що тести будуть позитивні. І я не помилилася. Я зробила всі п'ять і всі позитивні. Описати мій відчай у той момент важко. Я лише навчилася з одним справлятися. Тільки почала нормально жити. І тут таке. Я досі пам'ятаю жах при першій вагітності, її важкість та небезпеку. І пережити це знову! 

Антон з Гришком був у своїх батьків. Дорогою я себе опанувала, але під' їхавши до будинку й побачивши чоловіка який веселиться в мені закипіла злість. Різко загальмувавши я мало не вискочила з автівки й швидким кроком попрямувала до чоловіка затиснувши у руці один з тестів. 

 — Антоне! 

— Мила щось трапилося? — побачивши мій настрій чоловіки припинив веселитися. 

— Що сталося? Ось. Це! Сталося, — я всунула чоловікові в руку тест на вагітність. 

Очі Антона стали вдвічі більшими й мені здалося на якийсь час чоловікові відняло мову. 

— Чекай, але ж ми використовували контрацепцію і... — чоловік підозріло затих і очі опустив. 

— Антоне? — мені не дуже це сподобалося. 

— Можливо одного разу все ж ми не захищалися. Ну пам'ятаєш тоді на пляжі? 

— Булітко ти геть розум втратив? Чому ти одразу нічого не сказав!? — злість в мені почала кипіти й з' явилося гостре бажання прибити чоловіка. 

Я вхопила перше що потрапило під руку. Це виявилася тарілка я замахнулася нею на чоловіка який витягнув руки перед собою й зробив крок назад. 

— Кохана ти чого? — перелякано питає Антон. 

Я нічого не відповіла, натомість погналася за чоловіком який дав деру. Ми бігали подвір'ям, навколо машини, дорогою. Доки обоє не захекалися й не спинилися аби відхекатись. 

¯ Антоне! Юлю! Ви що тут влаштували дорослі ж люди! — обурилася мама Антона. 

— Мамо та все добре! Ми просто спортом вирішили зайнятись. Правда мила? — либлячись Антон глянув на мене. 

— Я бачу з тарілкою у руках! 

— Та то метод новий. Для більшої ефективності! — втрутилася я й пішла до хати з тарілкою у руках. Я відчула себе дуже втомленою й сонною. 

Ця біганина зморила мене і на додачу я погано спала в ночі. Зайшовши до хати я просто впала на ліжко й стулила на секунду очі. 

Мене розбудив Антон. Я й не зрозуміла як заснула. Так міцно й солодко що не хотілося вставати. 

— Виспалася? — турботливо запитав чоловік й дав мені чашку з водою. В горлі ніби в пустелі. 

— Дякую. Я заснула. Довго спала? — запитую я оглядаючись навкруги. — Де мій одяг і хто мене перевдягнув? 

— Твій одяг сильно забруднився й геть не годилася для сну тому я тебе переодягнув у свою футболку й штани. 

Голос чоловіка звучав так ласкаво й ця легка усмішка на обличчі. На якусь мить я на нього загляділася. Антон обережно погладив мене по голові. 

— Давай зараз збирайся й поїдемо в місто. Речі на ліжку, — сказав і тихо вийшов. 

На ліжку лежав теплий светр та джинси. Я швидко одяглася оглянула себе у дзеркалі й вийшла на двір де на мене чекав чоловік. Сам. 

— А де Гришко? — не второпавши запитала я. 

— Твоя мама з ним ще не набавилася, — відповів чоловік відчиняючи мені дверцята машини.