Глава тридцать дев'ята. Антон

Я прокинувся з сильним головним болем та жахливим присмаком у роті. У квартирі було занадто тихо й мене це насторожило. Пам'ять частково починала повертатися, а з нею й усвідомлення скоєного. 

Ні я не зроджував Юлі з іншою  хоч одна й намагалася мене на це спокусити. Та я її відштовхнув і поїхав додому. А далі  розмова з дівчиною її сльози й чутний плач зі спальні. Слухаючи який я і заснув. 

Квартира порожня. 

Вона пішла. 

Я відчув гіркоту і біль. Я сам все поламав! 

Я виявився не готовим до подружнього життя і занадто пізно це усвідомив. Я просто сів на підлогу посеред спальні й схопився руками за голову. 

Не знаю скільки я так просидів, але повернув до тями мене телефонний дзвінок. Прийшовши на звук я знайшов телефон Юлі. 

— Алло, слухаю! 

— Антоне це я  мама Юлі я свій телефон зламала це мій новий номер, можеш покликати до телефону Юлю? 

— Вибачте, але ні. Вона вийшла в магазин, а телефон дома забула як прийде я перекажу що ви дзвонили, — відповів я байдужим тоном. 

— Добре, дякую синку! — сказав лагідний голос на іншому кінці й повісив трубку. 

Я хотів було кинути назад на ліжко телефон коли помітив на екрані відкритий чат з відео. Переглянувши яке я зрозумів причину її вчорашніх слів  та втечі. 

Міра! Це її сторінка і фото. Це вона вчора терлася об мене й вона на відео мене цілує! І на відео не видно того як я її відштовхую.  На відео не чутно моїх пізніших слів. 

 Голову ніби током б'є і я пригадую геть усе й усвідомлюю що мене підставили й навіяли неправильні думки. Так я випив, так сказав що втомився. Але потім відштовхнувши Міру  я сказав що все це не важливо і я кохаю Юлю й скоро з нею одружуся. Я хочу цього! А після спільними зусиллями в мене залили ще трошки алкоголю намовляючи що я поспішив. 

І Я ПОВІРИВ! 

Я не розповідав Юля цього, але в мене були стосунки. на момент її появи в моїй квартирі з новиною про вагітність. Вони були короткими й припинилися щойно я переконався що дівчина справді вагітна. Міра була не задоволена тим що я її кидаю. Але спроб мене повернути не робила. І я дурень повірив що вона мене так просто відпустила! Хоча це й не в її стилі. Я так поринув у стосунки з Юлею і підготовку до батьківства що взагалі забув про її існування. І не згадував до учорашнього вечора. 

А вчора Артем подзвонив і сказав що йому терміново потрібна моя підтримка. І тут вона випадковим чином опинилася в  тому самому пабі де ми випивали. Вся така приваблива й легко досяжна. І геть мені байдужа. На фоні Юлі вона здалася мені такою ляльковою. 

Швидко взявши до рук свій телефон я набрав номер Артема. 

Один. Два. Три. На четвертий він бере слухавку. 

— Привіт! — весело вітається друг. 

— Міра! Вона ж учора не випадково опинилася в  тому ж пабі в який ти мене покликав! — я не запитував, а стверджував. 

— Тохо! Ти чого та я б ні за що у світі! Я ж знаю як ти кохаєш свою дружину! А ой вибач.. Наречену! — його слова звучали як насмішка. 

— Ти мене зняв на камеру? — у відповідь тиша. — Нащо?! 

— А що поганого в тому аби Юля дізналася всю правду про свого коханого? 

— Яку правду кретин?! — закричав я в телефон. 

Лють взяла наді мною гору й телефон полетів на підлогу. 

Розуміння того що мене підставили виводило з рівноваги. А поведінка Артема тільки доводила правдивість моєї здогадки. 

Я не розумів навіщо!

Нащо йому це все? 

Продовжити роздуми мені не дали. У двері подзвонили. Я подумав що це дівчина повернулася по телефон, але на порозі я побачив Міру. 

З гарним макіяжем, акуратною зачіскою й широкою усмішкою. 

— Антончику привіт! — ніжним писклявим голоском промовляє дівчина й кидається мені на шию у спробі поцілувати. 

Я вчасно відвертаю голову не даючи їй цього зробити. Скидую її руки з шиї й обережно відштовхую. 

— Що ти тут робиш? — я стримую негативні емоції від її появи й намагаюся звучати байдуже.

— Прийшла дізнатися як ти після вчорашнього себе почуваєш, — говорить грайливо усміхаючись. Пальчиком вона торкається моєї грудної клітини через тканину футболки. Й робить крок ближче. 

Різко хапаю її руку й сильно стискаю. 

— Мір я тобі ще вчора сказав не торкатися мене. 

Дівчина фальшиво надуває губи як маленька. 

— Ну невже ти забув як нам добре було разом? Я можу нагадати! — вона знову пробує мене поцілувати, але цього разу я відштовхую її більш жорстко й різко. 

— Ніяких нас більше немає! Те що між нами було для мене давно в минулому — це по-перше! По-друге, в мене є Юля яку я кохаю і з якою мені краще ніж було з собою і яка народила для мене сина. 

— Якого і я могла б тобі народити! — злісно випалює Міра. Її обличчя перекошує від люті. — І він узагалі міг бути й не твоїм. Ти взагалі у кірсі скільки чоловіків було у твоєї коханої до тебе? — Склавши руки на грудях запитує з ухмилкою схожою на насмішку. — А після? Ти в курсі ЧИМ вона зайнята, коли ти не вдома? 

— Це не твоє діло! Я кажу тобі востаннє, ЗНИКНИ. — Я ледь стримуюся аби не вдарити її. 

— А як не зникну то що? Вариш? 

— Він може й ні! А от я залюбки! — ми повернули голови й побачили на сходах розлючену Юлю. 

— О то ось як ти виглядаєш, — зацікавлено промовляє Міра розглядаючи дівчину. 

Юля не відповідає, вона просто швидким кроком підходить до мене хапає обома руками за обличчя й цілує. Сильно притискаючись своїми губами до моїх. Не одразу реагую, але все ж охоплюю її талію руками й притискаю міцніше до себе. Поцілунок виходить палким глибоким і швидким. Дівчина різко його припиняє повертає обличчя до шокованої Міри. 

— Що б ти там собі не нафантазувала, але цей чоловік. МІЙ! — її голос серйозний, але в ньому відчуваються нотки  вихваляння й насмішки. 

Обличчя міри червоніє, вона міцно стискає кулаки та в момент кидається на нас. Юля реагує моментально й хапає дівчину за волосся й болісно його натягує. Міра випускає стогін від болю.