Глава тридцять друга. Юля

Не дивлячись на те що лягли спати ми майже під ранок я прокинулася о восьмій тридцять і відчувала себе досить бадьорою. Антон поруч ще міцно спав тому я обережно встала з ліжка й нічого поверх себе не накидаючи пішла в душ. 

Вчора я остаточно позбулася своїх комплексів стосовно стану тіла. Воно мені навіть подобатися почало. Працювати мені ще є багато з чим, але я більше не комплексую. 

Та й після такої кількості компліментів що мені вчора робив Антон це взагалі було б дивно.  Упевнившись у, тому що моєму чоловікові я подобаюся такою як є. Я заспокоїлася остаточно. 

Доки я приймала душ чоловік вже прокинувся й сонний сидів на краю ліжка опершись на рівно витягнуті руки за спиною. 

— Доброго ранку! — привіталася я вийшовши з ванної кімнати замотаною в рушник. 

— Доброго! Тут мама дзвонила питала коли ми приїдемо, — ліниво потираючи очі каже мені чоловік. 

— О, то ти не сам прокинувся! — сказала я й скинула з себе рушник аби натягти сукню. 

Я стояла до  чоловіка спиною, але клянуся я відчувала шкірою його погляд на собі!  Одягнувши сукню я обернулася й  побачила млосний погляд Антона. Він простягнув руки до мене запрошуючи в обійми. Я не стала відмовляти тому повільно підійшла до чоловіка. 

Його руки торкнулися талії трошки потягнувши в низ. Я обережно сіла йому на коліна закинувши руки на шию чоловіка. Антон торкнувся губами мого плеча сильніше стискаючи мою талію. 

Від його дій мурашки побігли тілом. Після він підвів очі й торкнувшись долонею моєї потилиці трошки нахилив голову, а після поцілував. 

Легко, повільно й так солодко! Цей поцілунок говорив більше ніж просто слова. 

— Я не хочу звідси їхати, — говорить мені Антон в кількох міліметрах від моїх губ притулившись лобом до мого. Його голос тихий злегка хрипкий, а дихання гаряче. 

Я теж не хочу з відси йти. Я боюся! Боюся що коли ми вийдемо за двері номера вся магія та  спокій зникнуть. Але треба! Вдома на нас чекає маленький син та обов'язки. Говорить мій внутрішній голос. 

— Треба йти, — так само тихо відповіла й знову цілую його. 

З готелю ми виїхали близько десятої ранку, а вже у пів на одинадцяту були вдома. Й вислуховували від мам за те що зникли так надовго. 

— ми все розуміємо звісно! Ви молоді, хочеться розважитися удвох побути але й нас теж зрозумійте! Ми домовлялися про інше! — дорікала нам мама Антона. 

— Вона права мила так не можна, — більш спокійно  й чомусь втомлено говорила моя мама. 

— Мамо! Лідіє Георгіївно! Ми з Юлею безмежно вам вдячні за той час який ви провели з Гришком тим самим дозволивши нам з дружиною побути у двох!  — говорить Антон, а на обличчях обох мам застигає шок. 

— Дружина? Ви що ж... — жінка хапається за серце й скорочує обличчя. 

— Мамо ну що за цирк? —  не вірячи матері кривиться Антон.

Я хотіла підійти до жінки, але чоловік спинив мене поглядом давши зрозуміти що не варто. 

— Мамо, закінчуй цей цирк не сором себе! — говорить твердо та жорстко. 

На мить мені навіть боязко від несподіванки стало ніколи не думала що він так уміє. Його мама аж заклякла, а після вирівнялася й з повними очима сліз заговорила. 

— Я не так тебе виховувала синку, — після жінка з опущеною головою покинула квартиру. 

— Я, мабуть, теж піду, — тихо сказала мама й пішла наостанок обійнявши мене й поцілувавши онука. 

Останок дня минув нудно й похмуро. Настрою ні  в кого не було. Антон лише пояснив свою поведінку з матір'ю мені, а після телефоном батьку. Гришко поводився спокійно без істерик таке не часто бувало. Але я за це була йому дуже вдячна. 

На превеликий жаль як я і боялася вся магія зникла після ранкової суперечки. В середині знову з' явилася дивна тривога. Мене все гризли думки стосовно того чому мама Антона так мене не любить? Що я такого зробила їй? Я думала довго й вирішила поговорити з чоловіком прямо. 

— Антоне, — звернулася я до нього коли ми вже лежали у ліжку. 

— М? 

— Я хочу поговорити. Поговорити про стосунки з твоєю мамою. 

Чоловік тільки важко зітхнув. 

— Кажи я слухаю, — спокійно сказав. 

— Чому вона мене так не любить? — запитала його з ходу. 

— Бо банально хотіла в невістки іншу дівчину. А тут ти та ще й вагітна плюсом до того плітки. Я не знаю хто, але якась гадина розпустила плітки нібито ти маєш купу чоловіків. Все це в купі маму й налаштувало проти тебе, а ще й та ситуація, пробач, з твоїм татом. Мама жінка хороша просто іноді.... 

— іноді її заносить! — закінчила речення я. Ми обоє засміялися

-Так ти маєш рацію, — говорить мені чоловік й згрубає мене в свої  обійми. — кажу одразу аби не було дурних думок. Я тим слухам не ві й мамі кажу те саме. А ще я дуже кохаю тебе й хочу одружитися з тобою. Знаю, знаю! Я пам'ятаю нашу домовленість! Але я хочу аби ти знала. Що я тебе кохаю й нікому не дозволю тебе ображати. А ще мені байдуже від кого Гришко я люблю його як сина і він є моїм сином. Ось що справді важливо! А мама, мама з часом заспокоється. 

Його слова викликають тепло та спокій в середині. На ибличчі з'яляється широка усмішка й вириваються мимоврлі слова які я давно хотіла сказати але все ніяк не могла їм дати волю. 

— Я теж тебе дуже сильно кохаю! — кажу я й торкаюся його губ. 

Його гаряче тіло поруч та м'які губи змусили мене розслабитися й відчути солодку втому. Антон щось шепотів мені на вухо але я не чула бо дуже швидко провалилася в міцний сон.