Глава тридцять перша. Антон

Наступним пунктом у моєму списку була прогулянка парком. Так банально. Але й по своєму романтично. Ми гуляли, сміялися, їли солодку вату, годували качок біля ставка. Ми поводили себе наче підлітки трошки похуліганивши кидаючи кульки наповнені водою з даху багатоповерхівки. Увесь час я відчував легкість та безтурботність, а ще шалену закоханість у жінку поруч. Мені хотілося тримати її за руку, цілувати її губи та чути її сміх. 

Зголоднівши ми перекусили хот-догами з фургончика біля парку. Найсмачнішими хот-догами у світі, як  заявила Юля. Юля перевзулася в кросівки які я заздалегідь поклав у машину на випадок якщо дівчині натруть туфлі, а, бо що. 

Ми багато цілувалися, розмовляли ні про що, розповідали одне одному кумедні історії з дитинства які ще не встигли повідати одне одному. Й загалом проводили дуже добре разом час. Близько шостої вечора ми пішли у ресторан повечеряти перед тим як їхати додому.

— Сьогодні просто неймовірний день чи не так любий? — запитує в мене Юля.

На її обличчі сяє широка усмішка, в очах горять вогники, а в голосі чується помітна легкість.

— Так ти маєш рацію. Я давно вже так добре не відпочивав. Хоча чекай но, дай пригадати... Згадав. Я ще ніколи в житті так класно не проводив час із кимось! — запевнив я й отримав у відповідь порцію веселого сміху який став музикою для моїх вух.

— Підлиза! Але якщо чесно я теж. Для  мене ще ніхто такого не робив. Увесь сьогоднішній день... Це просто — щось неймовірне! Я почуваюся знову щасливою та повною сил! — говорить Юля жестикулюючи руками.

— А до того хіба не відчувала себе щасливою? — запитую у неї.

— Відчувала, але не так.

— Не так це, як? — міні стало цікаво що саме вона має на увазі.

— Нууууууу....!  Не знаю. Просто не так і все! — закинувши руки на мої плечі говорить дівчина. 

Поївши у тиші ми пішли знову гуляти. Юліна ініціатива. Нічне місто заворожувало. Дорогою ми побачили групу вуличних музикантів під чию музику Юля весело почала танцювати. 

— Ну чого стоїш давай зі мною! — дівчина смикнула мене за руку запрошуючи до дій.

 І я не став їй відмовляти. Схопив дівчину за руку та закрутив у танці. Навколо зібралося чимало народу дехто знімав на телефон, дехто свистів та аплодував, а ми просто насолоджувалися моментом. 

Вдосталь натанцювавшись ми вклонилися публіці й взявшись за руку побігли. Без причини просто так. Звідкись з'явилися сили це зробити. 

Червоні задихані та спітнілі ми повернулися до  машини. 

— Можна я поведу? — запитує Юля. 

— Якщо бажаєш! 

— Бажаю! Давай ключі, — хитро посміхнувшись сказала дівчина вихопивши ключі з моєї руки. 

— Що ти задумала? — вловивши її настрій я відчув азарт. 

— Я тут подумала! — почала Юля вже за кермом. 

— О я в передчутті! — відповідаю їй. 

— Якщо з Гришком є кому посидіти, то чому б нам не присвятити ще трошки часу собі? 

— Наприклад? — в мене з'явилися змішанні відчуття. 

Машина припаркувалася біля готелю. Що наштовхувало на різні думки. 

— Наприклад виспатись. Що? Невже тебе не втомлюють постійні нічні підйоми коли наш син плаче? А тут ніяких дітей! Тільки ти, я, і ліжко, — на останньому слові я вловив швидку емоцію схожу на бажання в її голосі. 

— Сон так сон! — усміхнено відповідаю дівчині.

Ми виходимо з машини та йдемо до рецепції готелю де я дізнаюся про те що в нас заброньований люкс. 

— А що? Відпочивати так відпочивати на повну! — лиш злегка знизивши плечима відповідає Юля. 

Я лише про себе хмикнув й продовжив йти слідом за дівчиною. Ми підіймаємося ліфтом на четвертий поверх, потім йдемо довгим коридором і нарешті опиняємося перед дверима нашого номера. 

— Ех я така втомлена що готова просто впасти на ліжко й так заснути! — жаліється дівчина проходячи в номер. 

Доки дівчина зачиняла двері та десь там застрягла я пройшов у середину відмітивши доволі романтичну атмосферу в кімнаті. Свічки, пелюстки на ліжку, пляшка вина та фрукти. 

Дівчина щойно нила про шалену втому тому мені це здалося недоречним. В голові промайнула думка що на рецепції щось переплутали доки не обернувся й не побачив її. 

— А... — слова застигли десь у горлі. 

Обернувшись я побачив Юлю що оперлася однією рукою на одвірок, а іншу поклала на талію. Вона стояла в одній білизні. ТІЙ САМІЙ! Що була на ній минулого разу коли ми... Ну загалом і так зрозуміло коли. 

Її довге чорне волосся розпущене й легкими хвилями спадає по спині до низу. Мереживна білизна так ідеально їй пасує та вигідно все обрамляє що в мене віднімає дар мови. На її обличчі грає лукава усмішка. 

— Я думаю сон може трошки почекати, — говорить мені Юля підходячи ближче елегантною та повільною ходою. 

Не можу відірвати від неї очі. Забуваю на якусь мить як дихати дивлячись на неї. Її очі, тіло, губи. Вона підходить кладе руки на мої груди й тягнеться до моїх губ. Трохи нахиляю голову й наші вуста змикаються у поцілунку. Спочатку повільному, обережному та ніжному. А потім починається ураган і тілом мчить лава. Поцілунок стає пристраснішим вибагливішим та глибшим, а рухи повністю розкутими. 

Торкаюся губами шкіри на шиї спускаюся нижче до ключиць залишаючи вологий слід від поцілунків. Спускаюся нижче до грудей затримуюся там трохи дражнячи її. 

З її грудей виривається тихий напружний стогін.  Що говорить про те що вона дуже збуджена. Знаю як вона любить такі ігри тому й тягну час. Повільно стягую білизну.  Коли знаю що вона б її скинула набагато швидше. Мені подається цей процес, подобається бачити її емоції на обличчі чути її переривчасте дихання  та відчувати її долоні й пальці у своєму волоссі. 

Коли вже самому стало несила терпіти то я підхопив Юлю під сідниці  й переніс на ліжко обережно її на нього поклавши я різко увійшов, бо знав що вона вже добре підготовлена. 

Хвилина! Мене вистачило лише на хвилину і я кінчив. Мабуть, річ у тім що давно інтиму з дівчиною не було. Але мені стало так соромно що я почав сміятися та сховав обличчя притулившись лобом до її грудей.