Глава двадцять дев'ята. Антон

Я довго думав розглядав різні варіанти. Щоб нагадати Юлі що вона все ще та молода й приваблива дівчина. А не лише мати нашої дитини з целюлітом. Після тієї ночі наші стосунки потихеньку покращувались. Дівчина припинила мене відштовхувати. Але я все одно помічав в деяких моментах її невпевненість та скованість. А ще я побачив що Юля з головою поринула в материнство. Я все розумію вона мама і все таке. Хвилюється за дитину намагається окутати його любов'ю і турботою. Але це починало заходити занадто далеко. 

Я добре пам'ятаю її істерики через ресторан, її захопленість цією справою, а зараз, їй просто начхати на нього Вся її увага присвячена Гришку. Я навіть зловив себе одного дня на, тому що почав ревнувати сина до жінки. 

Я проконсультувався з кількома психологами які порадили на деякий час розлучити Юлю з сином, ненадовго і в цей період нагадати жінці що вона Жінка. Цілісна особистість і моя кохана.  Сходити з нею у кіно, парк, чи кафе. Можна, якщо таке є, в особливе місце. 

Я пошукав порад в інтернеті. Зідзвонився зі старою Юліною подругою, порадився з нею. Дівчина розповіла мені кілька цікавих фактів про мою наречену. 

Зібравши вдосталь потрібної інформації я почав планувати наше з Юлею побачення. Наше знайомство, а після обставини через які ми разом на жаль не передбачали собою побачень. Тому я вирішив надолужити згаяне і влаштувати для Коханої найкраще та найнезабутніше побачення в її житті.

Першим ділом я поговорив з нашими мамами. Одразу було зрозуміло що Юля не погодиться залишити сина з кимось чужим на час нашої відсутності. Тому єдиним варіантом стали наші мами. Хоч мама й не долюблю Юлю, але Гришка вона обожнює. Я це бачу, просто з якихось досі незрозумілих мені причин вона сумнівається у, тому що Гришко мій син. Та  я маю надію що з часом мама заспокоїться. 

Заздалегідь обговоривши з мамами план дій я розпочав підготовку сюрпризу.  Домовився з одним фотографом про фотосесію. Раніше я якось не надавав цьому значення, але у нас із Юлею зовсім немає спільних фото. Які можна помістити в рамочку. Ті що в телефоні не рахуються. Спеціально для фотосесії обрав для Юлі наряд. З допомогою милої консультантки знайшов підхожу на мій розсуд сукню, взуття, прикраси.

Погода на вулиці чудесна. Локацією для фотосесії я обрав лісову галявину за містом. Згоден незвичайний вибір та мені повідали що дівчина просто обожнює ліс, трави та польові квіти їх аромати й співи пташок. 

— ...А куди ми їдемо узагалі? — оглядаючись по боках запитує дівчина. Ми вже виїхали за місто й звернули в напрямок лісу.

— Це сюрприз, от побачиш тобі сподобається! — швидко глянувши в її бік відповів я.

— Що ще за сюрприз? Ти впевнений що мій наряд підходить для цього? — розгублено запитує дівчина й хапається за телефон.

Ще одна з причин чому саме це місце відсутність мобільного зв'язку, а значить ніяких причин відволікатися.

—  Він просто ідеальний. Скоро все сама побачиш ми майже приїхали, — відповідаю усміхаючись своїм думкам.

— Ми на місці! — весело оголошую я зупиняючи машину під деревом біля галявини. Обгинаю машину й відчиняю дверцята з Юліного боку. — Мадам? — звертаюся до неї лукаво усміхаючись. Дівчина здивовано й водночас заворожено дивиться на мене й подає руку.

Допомагаю Юлі вийти з машини й веду ближче до центру галявини де на нас вже чекає фотограф. Дівчина з відкритим ротом оглядається навкруги. Листя на деревах вже почали жовтіти, ранкове сонце ще не встигло почати припікати навкруги це співають пташки, а ще деякі прикраси які я орендував у одного агенції для зйомки. 

Я веду дівчину обережно та всеодно вона спотикається й мало не падає. Я вчасно встигаю її підловити одною рукою притримуючи спину, а іншою обвивши талію. Наші обличчя опинаються в кількох сантиметрах одне від одного. Моє та її дихання збилося від переляку, ми шумно дихаємо, щоб вирівняти дихання. Я не можу відірвати погляду від її сірих очей. Здається час зупинився.

Такий особливий момент!

— Ідеально! — вигукує поруч з нами фотограф. І цим самим змушує нас різко вирівнятися.