Глава двадцять восьма. Юля

Антон пішов на роботу, а я заходилася займатися своїми справами. Приготувати нам з Гришком поїсти прибрати влаштований сином безлад. Потім потрібно буде розібратися з розподіленням фінансів ресторану. Минуло приблизно дві години з того моменту як Антон пішов. 

Гостей я не чекала спокійно бавила сина коли почула дзвінок у двері. Залишивши сина в дитячій я швиденько побігла дивитися хто ж це до нас завітав. 

Я була шокована, адже на порозі стояли наші батьки. А точніше мами. І перше що я сказала це: 

— Антон не попереджав про ваш приїзд.

— І тобі привіт доню, — докірливо мовила моя мама. — Може впустиш нас? 

— Так звісно проходьте! Я просто не чекала... На гостей. 

Я одразу помітила у мами в руках якийсь дивний пакет. А у мами Антона взагалі була коробка у руках. Мама дивно усміхалася, а Агафія була не в кращому настрої. 

— Ось це тобі мій син попросив передати, — з цими словами вона вручила мені коробку. Яка виявилася не такою вже й легкою. Тепер зрозуміло чому жінка насуплена. 

— Це теж для тебе! — мама вручила мені в руки пакет. 

Я розгубилася й не знала як реагувати. Раптово заплакав Гришко й задзвонив мій телефон одночасно. Я трошки потоптавшись поставила коробку на підлогу разом з пакетом й побігла до сина. 

Гришко як я зрозуміла злякався того що залишився сам. Хоча я часто його так залишаю одного в кімнаті бавитися іграшками, що правда двері в дитячі лишаю відчиненими, а зараз вони були зачинені. 

Хтось наполегливо намагався до мене додзвонитися доки я заспокоювала сина. Нарешті заспокоївши його я взяла телефон у руки. Мені вже четвертий раз під ряд телефонує Антон. 

— Алло! Щось сталося? — схвильовано запитую у чоловіка. 

— Тобі вже передали мої подарунки? — запитує натомість в мене. 

— То це ти запросив наших мам!? Чому не попередив про їх приїзд? — обурилась я. 

— Бо так треба. Зараз дай бабусям невеличкий інструктаж як глядіти внука і йди збирайся. Я хочу побачити тебе утому, що купив. Чекатиму на тебе внизу в машині. І ніяких заперечень люба просто зроби те про що я тебе прошу. За сина можеш не хвилюватися він у надійних руках рідних йому людей. 

— Антоне...! — я не встигла договорити чоловік повісив трубку. 

— Ну що там? Давай нам хлопчика сюди ми про нього подбаємо не хвилюйся, а сама йди збирайся твій чоловік чекає на тебе, — мама забрала з моїх рук сина й почала бавити. 

— Твоя мати права Юленько. Ми подбаємо про нашого онука доки ви з Тошенькою відпочиватимете. 

На телефон прийшло повідомлення. 

Антон🥰: Довірся мені й залиш сина на бабусь. Я з ними про все домовився. 

Зітхнувши я погоджуюся. 

— Так дивіться ось тут на холодильнику розписаний весь графік Гришка. Ось тут все що йому можна їсти. Дуже прошу вас не давайте йому самі того чого не має в списку. Я розумію що ви старші й мудріші, але це мій син і мої правила його виховання. Також ось якщо в Гришка раптово підвищиться температура чи ще щось, це номер лікаря. Дзвоніть йому. Краще звісно спочатку нам. Я сподіваюся він вам не знадобиться, але про всяк випадок. Також велике прохання вчасно вкладати малого спати. Бо інакше він сильно капризуватиме. І не вдягайте його занадто тепло. Маленькі діти швидко перегріваються. Загалом все що можна, а що ні розписано тут. Я писала це для Антона. І їжа. Повторюю не годуйте його тим чого немає у списку. Все що в ньому є він їв під моїм наглядом аби я розуміла що і в якій кількості йому можна. Діти зараз дуже хворобливі тому я не хочу ризикувати. І ще пропорції ось тут, —  я дістала з шафки ваги. — Лежать ваги. Важливо не перегодовувати Гришка, бо тоді він може почати блювати або в нього буде боліти животик. Ліки в шафці біля ліжечка. Які саме давати написано теж там. 

— Добре мила ми все зрозуміли, йди вже збиратися, — наказала мені мама. 

Я підійшла до коробки й відкрила її в середині шикарна сукня темно пурпурового кольору з приємної тканини. Я приклала її до тіла і глянула на себе у дзеркало. Сукня виглядала просто шикарно. Нижче була записка. 

Мрію побачити тебе в ній на нашому побаченні. Думаю під неї ідеально пасуватиме та білизна яку ти одягала тієї ночі. 

Губи самі розтягнулися в  широкій усмішці.  Я прекрасно розуміла яку саме білизну він має на увазі. Не раз він питав у мене чому я його не ношу.   

І відповідь що мені немає куди й під що його одягнути  його не влаштовувала. 

— Хіба обов'язково одягати щось по верх? Можеш і так ходити, — говорив він і усміхався цією своєю особливою усмішкою. 

Далі в пакеті був піджак і записка. 

Це аби ти не змерзла у вечорі. Я звісно не проти побути джентльменом, але мерзнути все одно якось не дуже хочеться. 

Далі в коробці я  знайшла пару туфель та коробочку з прикрасою. Гарний тонкий ланцюжок зі срібла та акуратна підвіска у вигляді пташки оздоблена кількома камінцями. І ще одна записка. 

Я подумав що образ буде не повним без спеціально підібраних підборів та прикраси. В шкатулці в тебе здається я бачив відповідні сережки. 

Мені було жахливо приємно що Антон підготував усе так детально.  З широкою усмішкою я почала збиратися, як я зрозуміла на побачення. 

Швидко прийняла душ, попередньо заглянувши до мам з сином. Потім прийнялася одягатися. Вдягнула ту саму білизну приміряла сукню яка ідеально мені підійшла. Тканина приємно відчувалася на шкірі. Відкриті плечі, глибоке декольте, корсет, розріз на спідниці від середини стегна. 

Зробила зачіску злегка підкрутивши локони й залишила волосся розпущеним. Зробила легкий макіяж аби підкреслити красу очей. Антон часто говорить що просто обожнює їх. 

Приміряла прикрасу знайшла ті сережки про які написав чоловік. Ну я на це сподівалася. Одягла підбори які теж ідеально відчувалися на нозі. Взяла піджак, сумочку й вийшла. Мами сиділи у вітальні бавлячи онука. Побачивши мене вони завмерли та затихли.