Глава двадцять шоста. Антон

Вечір суботи. останній місяць весни за вікном у парку зелені дерева та травичка. Ніч вже стала коротшою за день тому ніч наступає після дев'ятої вечора. Вдень гарна сонячна погода і спека. Сонце вже майже сіло, небо пофарбувалося в рожеві й оранжеві відтінки. Я стою біля вікна й задумливо вдивляюся в далечінь. Спостерігаю за рухом поодиноких хмаринок у небі які собі спокійно пливуть. На небі вже видніється місяці й загорілися поодинокі зірочки.

Тихенько зачинилися двері у дитячу й поруч почулися кроки, а після обернувшись я бачу як утомлена Юля падає на диван.

— Фух! На силу вклала. Я щось так сьогодні утомилася. — приклавши руку до лоба говорить дівчина з закритими очима.

Я розумію що зараз, мабуть, не найкращий час для таких розмов, але я так більше не можу я хочу знати правду що відбувається.

— Юль дай відповідь мені на запитання, — звертаюся до неї все ще дивлячись у далечінь через вікно. Голос звучить монотонно й без емоційно. — Ти не хочеш бути зі мною?

Тиша. Я терпляче чекаю відповідь на своє питання. Почувся скрип дивану, а після тихі кроки. Вона стала біля мене. Не дуже близько, але й не далеко. Приблизно на рівні витягнутої руки. Повертаю голову в її бік. Юля стоїть зі злегка опущеною головою переминаючи пальці. Скоріш за все обдумуючи відповідь.

Все всередині мене стискається. З'являється страх що зараз вона скаже що "Так, я більше не хочу з тобою бути й ніколи не хотіла. А все те що між нами було це твоя вигадка". 

Не підіймаючи голови вона відповідає:

— Ні. Річ не в цьому, — голос її тихий і здавлений на силу вдається його розчути я навіть не певен що правильно почув.

— Поглянь на мене.

Я не роблю ніяких рухів у її бік. Вона підіймає голову й стає рівно, але очі всеодно відводить. Я не витримую і торкаюся її щоки. Відстань що була між нами розчиняється варто мені зробити лише крок у її бік.

— Якщо річ не в цьому, тоді в чому ж?  М? Кохана... — дівчина нарешті фокусує погляд на мені і я бачу краплинки сліз на її очах.  Вона глянула мені в очі, а після знову відвела їх. — Прошу поясни мені що я не так зробив? Чому ти так віддалилася від мене? Майже не дозволяєш себе торкатись, постійно тікаєш від розмов і зараз ховаєш очі, — я говорю тихо майже пошепки в кількох міліметрах від її обличчя 

— Я... Мені... У мене... Просто це... — Юля ніяк не може підібрати правильні слова аби все пояснити. Я відчуваю як руки торкнулося щось рідке й маленьке. Сльоза. Силою змушую глянути дівчину собі в очі.

— Просто скажи як воно є, — прошу її витираючи сльози великим пальцем на щоці.

— Я не така гарна як була раніше, — відповідає міні тихим голосочком.

— В сенсі? — з середини виривається смішок її слова звучать для мене як абсурд.

— Коли ми познайомилися я була іншою. Моє тіло — було іншим. 

— І це нормально! Ти виносила нове життя у своєму тілі це природно що воно змінилося!  — губи самі розтягуються кривуватій усмішці. — Виходить причина твоєї дивної поведінки, замкнутості від мене те що твоє тіло більше не таке як було раніше?

— Дівчата у лікарні казали що чоловіки... — починає пояснювати Юля, але я її перебиваю.

 — Стоп! По-перше, мене не цікавить що думають і як виходить в інших там дівчат. По-друге, відколи ти слухаєш інших?

— Але це правда! Більшість чоловіків перестають вважати матерів своїх дітей привабливими та сексуальними після пологів. І я подумала...

— І ти подумала що я належу до цієї більшості еге ж?

Пояснення Юлі не аби як заспокоїли мене. Я просто буру й міцно обіймаю дівчину шепочучи на вушко що вона досі така ж приваблива для мене як і раніше. Вперше за довгий час ми стоїмо так близько одне до одного. І я знову можу чути її хихотіння біля вуха.

Я лежу обіпершись на лікті в нашій спальні чекаю доки Юля зайде в кімнату й покажеться мені в новій білизні яку купила в інтернеті. Вона випадково проговорилася мені про неї за вечерею і я одразу зрозумів що просто зобов'язаний побачити її на тілі дівчини. Я довго її вмовляв і все ж зміг. З одного боку я думав що можливо це занадто. Зважаючи на те що дівчина почала соромитися свого "не ідеального" тіла, як вона мені сказала. А з іншого боку подумав що це буде непоганим першим кроком для подолання цієї сором'язливості переді мною.

Ручка дверей зарухалася. Значить Юля її торкнулася, але  не заходить. Чекаю. Та виходить погано передчуття того що я побачу змушують мене стати нетерплячим. Одне я знаю напевно те що я сьогодні побачу буде виглядати шикарно. 

— Мила ну що там ти зайдеш сьогодні? — голосно запитую я.

Двері в спальню відчиняються і в кімнату заходить Юля. Дівчина поводить себе невпевнено та сковано. Коли вона йшла перевдягатися то виглядала більш впевненою.

На Юлі одягнуті панчохи з мілкої чорної сіточки й короткий атласний халатик пурпурового кольору. Довге чорне волосся розпущене. Вже такий її вигляд змушує мій організм запрацювати й направити прилив крові в потрібне місце. 

Двері за її спиною повільно зачиняються і вона спиною притуляється до них. Якось не свідомо я встаю з ліжка і підходжу до Юлі. В горлі різко пересихає і руки починають чесатися від бажання торкнутися дівчини. Підходжу і нависаю над нею.

— Ми домовлялися що ти покажешся мені в новій білизні — кажу і не впізнаю свій голос. Він став більшглибоким і злегка хриплим, а в паху почало поколювати.

— Я соромлюся, — відповідає Юля дивлячись в мої очі й гучно ковтаючи слину.

— Даремно, — шепочу їй у вухо рукою торкаючись пояска халатика. Вдихаю її аромат і легко торкаюся губами шиї. Юля шумно вдихає й легко здригається. 

Один легкий рух і пояс халатика розв'язаний. Гладка тканин ковзає тілом перевідкриваючи передню частину тіла. Груди живіт і лобок.  Заглядаю в Юліні очі й бачу в них бурю з емоцій. Страх хвилювання розгубленість і бажання. Усміхаюся куточками губ і роблю два кроки назад. Дівчина стоїть на місці руки заховані за спиною. Груди її помітно здіймаються від швидкого та глибокого дихання. Те що я вже бачу зносить мені дах, але цього мало я хочу бачити ВСЕ.