Глава шістнадцята. Антон

Слова Юлі були стали для мене ніби ніж в груди. Мені було боляче їх чути. А ще болючіше було бачити її такою розбитою. В Глибині душі я сподівався що її слова були неправдою. Хоч розумі доводив зворотнє. 

Мені боляче від усвідомлення того факту що Юля вважає нашу зустріч помилкою. Хоча, мабуть, будь я на її місці вважав би так само. 

Для мене в житті майже нічого не змінилося, а от в її стався справжній переворот. Дівчина довго плакала в мене на руках безсило била кулаками мої груди й врешті решт заснула міцним сном. 

Я ж заснути не міг. Щось всередині мене мучило й не давало заснути. Я не боюся змін у своєму житті особливо таких які пов'язані з народженням нашої дитини. Навпаки я здається радий та готовий їх прийняти чого наврядчи можна чекати від Юлі. 

Можливо її слова і справді були сказані лише в пориві емоцій і не мають в собі правди? 

Відповідь на це питання я зможу дізнатися лише після того, як дівчина проспиться та заспокоїться. 

З голови все ніяк не йде образ тієї гордої, упевненої у собі й у своїх діях жінки. Яку я бачив тоді у ресторані. 

Я спостерігав за нею та її діями майже з відкритим ротом. 

Півтора місяця тому... 

Знайти адресу ресторану яким керувала Юля великих зусиль не потребувало. Я довгенько наважувався. Кілька разів відмовлявся від тієї затії. Та все ж зібравши волю в кулак я зайшов у середину. 

Загальна атмосфера та рівень обслуговування в закладі мене приємно вразив. Їжа була дуже смачною, інтерєр оформлений вишукано, ненавязливо та водночас затишно. Приємний персонал і така до чортиків приваблива власниця. 

В центрі зали розгорівся якийсь конфлікт між клієнтом та офіціанткою. Як я потім зрозумів чоловік мав купу грошей і тому думав що йому усе дозволено. Він здається почав домагатися молодої дівчини офіціантки та розпускати руки. А коли отримав відмову то почав  галасити. Щось розбилося ц привернуло увагу оточуючих до столику за яким сидів той чоловік. 

На шум прибігла адміністраторка й не розібравшись в ситуації почала вичитувати бідолашну дівчину. Яка стояла та ледь трималася аби не розревітися при гостях. 

В один момент до зали увійшла вона. Юля! 

Так гарна елегантна та приваблива у тій червоній облягаючій сукні. Підбори на взутті відбивали такт її ходьби. Її хода була впевненою та граційною. Волосся зачесане в елегантну зачіску, легкий вечірній макіяж який підкреслював її природню вроду. Вона на відмінну від адміністраторки не стала одразу робити висновки, а спершу вислухала обидві сторони, а вже після почала роздавати укази. 

В тій ситуації дівчина поводила себе спокійно. Вона швидко зрозуміла суть справи й звільнила менеджерку прямо в залі звинувативши в некомпетентності. Дівчині сказала піти обробити рану на руці і йти додому відпочивати. А що до того гостя то виявилося то була його не перша витівка тому заздалегідь в залі були встановлені приховані камери з записом звуку. Не знаю наскільки це було правдою та звучало правдоподібно. Чоловіка було випроваджено з ресторану та назавжди закрито вхід до нього. А на погрози була дана спокійна та досить достойна відповідь. 

Перепросивши у гостей та пообіцявши в знак вибачення за інцидент безкоштовно будьякий десерт чи напій з меню дівчина покинула залу. 

Залишаючи мене враженого на повал побаченим. 

І зараз порівнюючи ту Юлю там таку впевнену та недосяжну і цю Юлю тут таку розбиту та нещасну в серці боляче кололо. Бо причиною таких змін був я. А точніше одна моя невеличка помилка про яку я не шкодую. 

От тільки Юля про це покищо не знає нажаль. І я не знаю як правильно підібрати слова аби їй про це сказати.

Наступні три дні дівчина лише те й робила що уникала мене та над чимось працювала у своєму ноутбуці. Спершу Юля хотіла піти та мені вдалося її спинити, тому тепер ось  вона не розмовляє зі мною зовсім і з Сашею доречі також. Їсти  замовляє доставку спить з замкненими на ключ дверима. Я спершу пробував з нею поговорити та все було марно. В мене теж гордість є тому я почав поводити себе так само 

Не говорив з нею і взагалі більшість часу проводив не вдома. Знаю це по дитячому та нічого вдіяти не можу. Занадто сильно мене зачепили її слова та поведінка. 

Сьогодні ось знову увесь день мене не було у квартирі. 

Повернувшись додому мене зустріла гробова тиша у квартирі. 

— Аго! Є хто живий? — гукнув я. 

У відповідь тиша. Пройшов до вітальні теж нікого лиш увімкнений ноутбук Юлі. Прислухавшись ще раз я почув звук спуску води з туалету. 

Зрозуміло значить Юля вдома. Хоча де їй ще бути? Мене спершу налякала думка що її може не бути та вона є тому я спокійний. На вулиці жарко тому я вирішив піти переодягнутися в чистий та свіжий одяг. Та спершу душ. 

Коли я вийшов з кімнати то Юля вже сиділа за своїм ноутбуком. Не кажучи ні слова я пройшов до ванної кімнати. Прийняв освіжаючий душ вдягнув чистий одяг. 

Вийшов з ванної та не дивлячись у бік вітальні я йду у свою кімнату. Зачиняю за собою двері й провертаю ключ. 

Повертаюся й врізаюся в Юлю. 

Я не знаю як так вийшло що я не помітив дівчину коли зайшов у кімнату. Й уже не скажу хто зробив перший крок, але вже через хвилину дівчина лежить піді мною і ми обоє без одягу. 

Пристрасть і бажання накривають обох величезною хвилею як збиває з ніг і змушує тремтіти від бажання. Збите дихання, опухлі губи, розчервоніле обличчя, та спітнілі тіла що труться одне об одного. Це єдине що має значення в цей момент часу. 

З голови зникають усі думки та перепони. Єдине що я знаю це те що вона хоче мене, а я її. Її далеко не сором'язливі та тихі стони заполонили кімнату. Звуки які вона видає те як звивається піді мною, те як відчувається її шкіра на дотик - усе це схоже на наркотик. Який я без будьяких зайвих думок приймаю і на який схоже вже підсаджений. І від якого наврядчи тепер зможу відмовитися.