глава сьома. Антон

 — Що ще? Ну про ресторанний бізнес ти вже, мабуть, у курсі? — питає Юля з легкою усмішкою на вустах.

— Так! Сказати чесно я був вражений побаченим. Ти не аби яка молодчина! І головне все сама, я правий? 

— Абсолютно! Якщо не рахувати підтримку  близьких. До речі я правильно розумію саме біля ресторану ти й здибався зі Стасом?

— Ну якщо ти про невисокого та кучерявого хлопчину з татуюванням на шиї то так, — відповідаю я відчуваючи в середині себе якусь огиду до цього Стаса. Щось в ньому мені одразу не сподобалося.

— Так. Це безперечно був він, — кажучи ці слова Юля трохи спохмурніла.

— Одного зрозуміти не можу. Навіщо він представився твоїм хлопцем? Ні ну я типу розумію там любов і все таке, ревнощі але! 

— Але він запевняє що досі мене кохає. Та я вже давно зрозуміла що це не кохання, а просто залежність. — Дівчина говорить геть сумно з трохи опущеною  головою до низу й тихіше ніж зазвичай.

— А ти? Ти його кохаєш? — не розумію чому та я боюсь почути відповідь. Тілом пролітає легкий холодок

— Зараз вже ні. Колись давно думала що так! Вірила в цю брехню яка потім все ж була викрита мною самою. Одного ранку я просто прокинулася і зрозуміла що всі мої почуття до Стаса це просто навіювання. Їх не було з самого початку. Я спочатку спробувала його покохати, але все марно. І одного дня покликавши його на розмову я все розказала як є. Та мені не повірили. Він почав запевняти мене в протилежному. Говорив що це просто період у нас важкий  і що взагалі його кохання вистачить на двох. Але для себе я на той момент усе вирішила. Тому відмовила йому й розірвала наші з ним стосунки, — розповідаючи мені про все це Юля дивилася кудись в порожнечу ніби поринувши у спогади. Голос її монотонний та спокійний. Слухаю уважно дивлячись їй в обличчя.  

— А що далі? — запитую в дівчини відчуваючи що це ще не вся історія.

— А далі він зник! Одразу після нашої розмови. Пів року ні слуху ні духу. А потім в один прекрасний день він з'являється біля дверей квартири, кімнату в якій я орендувала, з розкішним букетом лілій. Ти б бачив вираз його обличчя, коли двері йому відчинила не я, а мій новий залицяльник  якого я запросила на чашечку кави в дяку за допомогу, — Юля ледь всміхається згадуючи той момент. — Він такий скандал учинив! Всі сусіди збіглися. Ех! Знала б я тоді що це не остання наша така от зустріч. Хоча, а щоб я змінила? Наступного дня я дізналася через знайомих про бійку між Стасом та тим хлопцем. Якого доречі мов вітром здуло по сей день не знаю що з ним. А Стас спочатку намагався залицятися. Квіти, запрошення на побачення все як заведено. Та коли зрозумів що все марно почав сталкирети мене. Намагався силою змусити покохати. Я написала на нього не одну заяву в поліцію, допомогло не дуже. Та після одного нападу через суд йому заборонили до мене підходити ближче аніж на 50 метрів. Спочатку звісно до нього погано доходило та згодом він все менше з'являвся на горизонті. Хоча  я й відчувала що він десь поряд та все ж перестала боятися й почала жити своїм життям. Сподіваючись на те що скоро зможу забути про нього назавжди та він ніби відчуває й кожного разу нагадує про себе присилаючи якийсь  подарунок.

— А цього разу, мабуть, вирішив нагадати про себе представившись твоїм хлопцем, — озвучив свої  здогадки.

— Ні! Ц е він робить не вперше. Ти не перший хто кого він обдурив. 

— Зрозуміло. — Задумливо сказав у відповідь на пояснення. — Так щось ми відхилилися  трошки від основної теми! Чому ж ти всетаки не хотіла вагітніти?

— Я і зараз не хочу!  Але вибір зроблений! А якщо чесно, то здебільшого через стан здоров'я. Загально відомий факт що у більшості жінок після пологів стан здоров'я погіршується. Це все звісно індивідуально в кого як, але ризикувати від того бажання не більшає. Плюс до того спадковість яка в мене нажаль не дуже. В мами після мого народження почався діабет та погіршився стан зубів. Ще не мало важливий момент це те як проходитиме вагітність і самі пологи. Які можуть бути дуже важкими довгими та небезпечними. Ти знав що за рік в Україні під час пологів помирає близько 75 жінок. Так на фоні кількості населення цифра може здаватися маленькою та все ж. Потім є ризик довгої та важкої реабілітації після пологів і це я зараз не про обвислий живіт з целюлітом. А ще гірше якщо дитина народиться з якимись патологіями. Знову ж справа у спадковості. І можливо для тебе буде не аргументом але. На землі вже і так достатньо людей в тому числі й дітей. В частини з яких не має сім'ї. І які потребують її значно більше ненародженого маляти.  І мене на відміну від деяких всі ці доводи про дурну чужу кров та генетику не лякають. Дурну кров мають і ті хто живе в повній сім'ї де є і мама і тато. І з так само як і з рідним з усиновленою дитиною проблем буде не менше. Неважливо береш ти немовля чи вже більш дорослу особу. Їй потрібно майже все те саме. Любов, турбота, їжа, одяг. І далі все за списком. Як на мене, це дуже гарний компроміс взяти дитину з дитячого будинку. В  мене залишалося б моє здоров'я та підтягнуте тіло, а в дитини з'явилася б як мінімум любляча мама та можливість отримати краще майбутнє.

Юля припинила говорити. Я слухав її й паралельно аналізував сказане і прослухавши роблю та оголошую висновок.

— Знаєш  я з тобою цілковито згоден. 

— Здивував! Та я рада, — на обличчі дівчини знову зявляється широка посмішка. 

Дали ми просто так сидимо мовчки. Дивлячись одне на одного. Поруч з нею я відчуваю затишок, комфорт та тепло.  Десь у глибині душі я вже визнав той факт що хочу бути з цією жінкою поруч усе життя рука в руку йдучи звивистою стежкою життя. Та остаточно собі цьому зізнатися я поки не готовий. Ще за рано, ми занадто мало одне одного пізнали. Й наврядчи це взаємно. Хоча можливо...

Дорогі читачі! Вітаю вас зі всіма прийдешніми святами та Новим роком! Повідомляю вам що оновлення книги будуть ставатися один раз у два-три дні. По можливості я писатиму частіше.