глава п'ята. Антон

Минуло цілих два тижні від останньої моєї зустрічі з Юлею. Дивно та мене чомусь турбувало та не давало спокою питання. 

"Що ж таки змусило Юлю так змінитися в обличчі та рано піти додому".

Не знаю можливо мені здалося та було схоже що дівчина ось-ось розплачеться. Очі в неї були ніби два скельця таке зазвичай робиться перед або під час плачу. І поведінка її змінилася. Щось точно сталося. 

Але що!? 

Саме в момент як я подумки задаю собі це питання чую дзвінок у двері. 

Дивуюся. Саня на роботі гостей не чекаю кур'єра теж ні. Можливо хтось із сусідів? 

Ставлю чашку з кавою на стіл та йду відчиняти вхідні двері. Відчиняю їх і бачу на порозі Юлю. 

Дівчина дивиться на мене байдужим поглядом. Чорне, гладке волосся зібране у високий хвіст. Одягнена дівчина в блакитну сорочку з закоченими рукавами й в спідницю трохи вище коліна. В руках тримає невеличку сумочку клач. 

— Я пройду? — не вітаючись та не чекаючи дозволу переступає поріг моєї квартири. 

Відходжу у бік пропускаючи та йду слідом за нею у вітальню. Дівчина не церемонячись сідає на диван ставить сумочку поруч з собою. Одну ногу перекидає через іншу, а руки складає на грудях. Вираз обличчя серйозний, а погляд сірих очей стомлений. З цікавістю спостерігаю за дівчиною попиваючи трохи охололу каву котру встиг принести з кухні. 

— Ти хіба не навчений, що під час сексу з незнайомими дівчатами треба користуватися презервативами? — голос спокійний рівний. 

— Що? — перепитую офігіваючи від її слів. Ледь не подавився кавою. 

— Презервативами питаю користуватися не вчили? 

— Я і з першого разу питання зрозумів могла й не повторювати. 

— То, як? Хоча тепер це питання все одно ніякого сенсу не має. 

— Тобто? — мене починає злити її спокій тому прошу, — можеш прямо сказати чого ти прийшла до мене додому й не ходити довкола? 

Юля повільно підводиться з дивану та стає в метрі від мене. 

— Я вагітна. Вагітна від тебе Антоне. Більше ні від кого. За останні чотири з половиною місяці секс в мене був лише з одним чоловіком і цей чоловік — ти. За три місяці до, і півтора після тебе в мене ні з ким іншим сексу не було. Не знаю чи правильно чиню стоячи тут перед тобою і кажучи ці слова та. На жаль вагітність перервати не можна я здавала аналізи й мені сказали що я можу не пережити операцію тому... 

Шок змушує заклякнути на місці. Дівчина говорила майже не зупиняючись та дивлячись прямісінько в очі. Невідривно, байдуже. 

З хвилину просто стою мовчки. Чашка від кави давно стоїть на столі, а мої руки сховані в кишені штанів. 

В голові починається гул та боротьба почуттів. Не віра в слова, паніка, страх бажання розсміятися сказавши “класний жарт“ стримую себе. Серйозність та рівність голосу й постави дають зрозуміти що Юля не жартує. 

Намагаюся вгамувати думки та зрозуміти як діяти далі. Єдиним правильним рішенням мені здається спершу пересвідчитись що дівчина реально при надії. 

— Поїхали в найближчу лікарню я хочу на власні очі побачити підтвердження вагітності. 

— Їдьмо. 

Дивуюся я чекав хоч якихось заперечень, але в дівчини навіть мускул на обличчі не сіпнувся й інтонація голосу та ж. Вана спокійно забирає з дивану сумочку та йде в передпокій. 

Швидко передягнувся та спустився вниз на ліфті разом з Юлею. Виходимо з під'їзду та йдемо до моєї машини. Вимикаю сигналізацію, відчиняю передні дверцята для дівчини. 

— Дякую, — холодно кидає. 

Вбиваю в навігатор потрібну мені адресу яку заздалегідь знайшов в інтернеті й ось вже за  п'ятнадцять хвилин Юлі вже роблять УЗД. 

— Все чудово! Плід вагою і розміром відповідаю строку вісім тижнів. Ви вже стоїте десь на обліку? — запитує лікарка з приємним голосом. 

— Так. 

— Чудово! Ну що ж можу вас ощасливити дитинка у вас здорова. 

Дивлюся на екран з відео УЗД, а потім на Юлю яка схоже не дуже зраділа словам жінки про здоров'я дитини. Вона взагалі в її бік не дивилася й відповідала, ні не байдуже. А якось... Сумно? 

Лікарка закінчила водити штукенцією для УЗД по животу дівчини й дала їй серветку аби витерти гель. 

Заводжу двигун машини. 

— Тобі куди? — запитую перш ніж рушити з місця. 

— Я біля твого будинку на стоянці свою машину залишила, — дещо відсторонено відповідає дивлячись у вікно. 

Рушаю з місця. Їдемо мовчки кожен у своїх думках, я так точно. Паралельно слідкуючи за дорогою думаю як бути дала, а найголовніше як так вийшло? Я ж надягав презерватив! Першого разу так точно. 

— А твій хлопець він що? — раптово пригадую про хлопця який представився її другою половиною. 

— Ми розійшлися пів року тому не розумію до чого він тут. 

— Тобто розійшлися? Я приходив місяць тому до тебе на роботу там зустрівся з хлопцем який сказав що... 

— То один мій колишній, — перебила мене. — Ми давно не разом та він придурок досі мене переслідує. Хоч йому вже й заборонили до мене наближатися через суд все одно не вгамовується.  

— Тобто ти вільна? — запитую більш емоційно ніж вартувало б. 

— Так. А яка тобі до того справа? І шукав навіщо? 

— Поговорити. 

Час від часу я зиркав на Юлю яка притулилася головою до дверцят і не разу за час поїздки ще не повернула голову в мій бік. Несподівано я чую схлип і помічаю що плечі дівчини затремтіли. Потім ще один схлип. 

— Юль? 

Дівчину прориває й вона починає ридати. Швидко притискаюся до краю дороги глушу двигун вилазю з машини й підходжу до дверцят з Юліного боку. Відчиняю їх та присідаю навпочіпки. Торкаюся руки та голови дівчини повертаю її до себе обличчям. 

Воно трішки опухло та розмокло від сліз очі червону чорна туш потекла та розтерлася під очима. Дівчина голосно плаче. 

— Юля! Юленько! Ну чого ти? — захоплюю дівчину у свої обійми. Вона не пручається обіймає у відповідь й запинаючись від плачу починає говорити.