Розділ 4

Матвій таки дотримав свого слова і зателефонував, але правда через пару днів. Соломія вже почала переживати і майже перестала вірити в це, але…

-Привіт! Не відволікаю? - обережно запитав Матвій.

-Привіт! Ні, все ок! Рада тебе чути. - спробувала якомога спокійніше відповісти Соломія.

-Вибач, що не одразу зателефонував. Не міг. Були справи.

-Все добре. Я все розумію. О, до речі, а ким ти працюєш? Я вже зрозуміла, що не майстром, але ким? - з цікавістю запитала Соля.

На тому кінці провода повисло мовчання.

-Алло, ти мене чуєш? Щось зі зв'язком. - перепитала Соломія.

-Так, я тебе чую. - почувся голос Матвія.

-То ким? Чи це державна таємниця?

-Ні. Я… айтішник. - сухо і трохи відсторонено відповів Матвій.

-О! Круто. Значить до тебе краще звертатися, коли комп заглючить. - весело відповіла Соломія.

-Типу того. - спробував більш веселіше відповісти Матвій.

-А ти з Києва? Чи?-далі з жіночою допитливість продовжувала Соля.

-Е… так, тобто … зараз я у відрядженні. - почав плутано відповідати Матвій.

-О. А  коли повертаєшся?

І знову повисло мовчання.

-Не знаю. - відповів Матвій.

У його відповіді відчувався біль, але щось підказувало Соломії не задавати більше запитань.

-Ну, а ти ким працюєш? - спробував перевести тему чоловік.

-Я працюю в піар-агенції. Влаштовуємо різні заходи, мистецькі акції, творчі вечори…

-Ого! Круто!

-Так, досить цікаво. Я люблю свою роботу. Навіть попри війну, люди хочуть жити повноцінним життям, не відкладаючи нічого на потім!

-Так. Це правильно. - знову з болем в голосі відповів Матвій.

-Я і сама люблю ходити на такі заходи не тільки, як організатор, а й як відвідувач. Люблю театр, довгі прогулянки містом. -Спробувала підбадьорити свого співбесідника Соломія.

-О, як цікаво! А ще чим ти захоплюєшся? - пожвавішав Матвій.

-Любою подорожувати, в'язати, малювати, готувати…

-Ого! Та ти на всі руки майстриня!

-Та, ну тебе. Ти змусив мене червоніти.

-Ого, це в мене вперше, коли я не бачу дівчину, але змушую її червоніти.- засміявся Матвій.

-Да ну тебе! А ти чим захоплюєшся? - спробувала перевести тему Соля.

-Я люблю активний відпочинок. Гори, туризм, подорожі на авто. До великої війни об'їздив пів континенту і декілька разів піднявся на Говерлу.

-Ого! Як круто. Я люблю подорожувати, але підйом на Говерлу… Ого! Я б, мабуть, не змогла.

-Змогла! Я впевнений!

-Дякую за віру в мене, але я не на стільки спортивна. - скептично відповіла Соля.

-Та є різні маршрути. Я тобі покажу!

-Домовилися! З таким інструктором, я готова підкорити і Говерлу! - неочікувано і для самої себе випалила Соломія.

-Все домовилися! Йдемо на Говерлу!- підтвердив Матвій.

-Коли?

І знову тиша.

-Не переживай, в тебе є ще достатньо часу щоб підготуватися. - знову з сумом в голосі відповів Матвій.

-Добре. - полегшено вдихнула Соломія.

Ці двоє ще довго говорили, майже до світанку, забувши про сон.