Розділ 3

Зі ступора Соломію вивела Альбіна.

-Гей, подруго, ти додому збираєшся? Чи так і будеш сидіти перед вимкнутим монітором?

-Що? А, так.

-Що з тобою? Ти наче привида побачила.

-Ти ніколи не здогадаєшся, хто мені щойно телефонував.

-Хто? Судячи з твого виразу обличчя, як мінімум, Папа Римський.- саркастично зауважила Альбіна.

-Ха-ха, дуже смішно. Але ти знаєш, навіть дзвінку від Папи Римського я б менше здивувалася.- не менш саркастично відповіла Соломія.

-Так, досить інтригувати! Кажи!- з нетерпінням відповіла Альбіна.

-Матвій!

-Який Матвій?

-Той самий Матвій! Майстер. Ну вірніше, як виявилося, що він не майстер. Я помилилася, коли телефонувала - почала тараторити Соломія.

-Стоп, стоп, Подруго. Не тараторь і поясни нормально.

-Ой, тут без 100 грам не вийде. Я сама ще в шоці - досить збуджено продовжувала говорити Соля.

-Та я бачу. - іронічно підтвердила Альбіна.

-Не знущайся!

-Ладно. Не буду. Давай забіжимо по дорозі у нашу кондитерську і там ти мені все розповіси. - м'яко відповіла Аля.

- А тобі додому не треба?

-Ні. Дівчатка сьогодні ночують у моєї мами, в Тимур знову повіз допомогу хлопцям на схід. Тому я сьогодні вільна. - трохи з сумом у голосі сказала Альбіна.

Соломія знала, як подруга важко переживала, коли чоловік їздив у відрядженні на передову.

-Тоді може до мене? Візьмемо пляшку мартіні, в холодильнику є сир і фрукти. Якщо ти не проти? - обережно запитала Соля.

-Мартіні і фрукти?? Мммммммм. Це звучить краще, ніж кондитерська.- сміючись відповіла Альбіна.

-Ну то як?

-Добре. Вмовила, поїхали до тебе. Давно твого рудого красунчика не бачила. Скучила за ним.

-Він теж буде радий тебе бачити.

І дівчата почали збиратися додому. Передчуваючи приємний дівич-вечір, подруги вирішили викликати таксі, а не пхатися на метро. Як то кажуть,”Гуляти, так гуляти!”

Вдома у Соломії, дівчата спочатку нагадували і погралися з рудим пухнастиком, далі почали готувати і собі дівич-вечерю. Далі були водні процедури і нарешті дівич-вечір у піжамах з мартіні був у розпалі.

-Ну, давай подруго, розповідай про цього Матвія, який майстер- не майстер.- почала Альбіна.

-Ну, слухай. - почала натхненно Соля.

-Ого, який початок, а ми ще тільки відкрили пляшку.- почала тролити подругу Аля.

-Так, ти будеш слухати чи тролити?

-Все добре, слухаю.

-Так от. Виявляється, що я не правильно набрала номер і замість твого Матвія майстра, натрапила на іншого Матвія, не майстра. Тому і вийшла така плутанина. Він зателефонував, щоб вибачитися за те, що мені нагрубіянив і прояснити ситуацію.

-Ого! Він теж Матвій? Збіг? - здивовано перепитала Альбіна.

-Сама в шоці. Прям якась магія. - мрійливо відповіла Соля.

- О! Подруго! Да ти залала на цього Мастра-немайстра! - відмітила Альбіна.

-Тю, Алю, ну тебе! Скажеш таке. Ти ж знаєш, я закрила своє серце для чоловіків, в мене є Марсик  і нам добре вдвох. - почала віджартовувалася Соля.

-Ну-ну. Як скажеш. Але я ж по очах бачу, що він тебе зачепив.

-Нє, ну можливо трошки. Вірніше… мені було приємно з ним поговорити. Спокійно і затишно.- почала виправдовуватися Соломія.

-Ну з цього все починається. - підтвердила подруга.

І дівчата весело засміялися. Соломія і правду не могла пояснити чому, але розмова з Матвієм на неї подіяла досить магічно. Дівчина не могла пояснити це, але було враження, що вони вже давно знайомі. Соломія не хотіла зізнаватися Альбіні, що дуже чекає, коли Матвій зателефонує їй знову. І намагається не думати про те, що буде, якщо хлопець не дотримає своєї обіцянки.

Дівчата ще довго сиділи і обговорювали дівчачі теми, поки втома і алкоголь не здолали їх і подруги заснули під ранок.