Серед франківських вулиць і розвилок ,
Побачив театр сумний ,
Зайшов я у темний куточок ,
Моїх не здійсненних мрій ,
На сцені поетка вродлива ,
Читала розумні вірші ,
І була ,як квітка чутлива,
Та сильна ,як японські мечі,
Цей виступ був неймовірним ,
Запалала в душі вода ,
Тому й життя здалось не потрібним ,
Коли переді мною вона.
Відредаговано: 08.01.2024