Знайомі почуття

***

Віддай мені свого болючого жалю,
Щоб не пускала ти невірную сльозу,
І серце склею і з кусочків кришталю,
Та заспокою у душі твоїй бурхливою грозу,

І піду я у пошуки зорі,
Що приведе мене до знахаря світів,
Що вміє лікувати се'рця хворі ,
Бо із надій й любові він їх зводить,

Та плату не помірну старець попросив,
Тому віддав я душу у замін,
Щоб хоч на трохи він тебе щасливою зробив,
Та у тобі не бачу перемін.

Віддай мені свого болючого жалю,
Щоб більше не пускала ти свою сльозу
А від палючих слів тебе я затулю ,
І без душі тебе в обійми загорну.

Чекуляда

Подобається

#1578 в Різне
#364 в Поезія

У тексті є: смерть, кохання, біль

Відредаговано: 08.01.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись