О ви прекрасна невгамовна пані,
Яку зустрів на львівському вокзалі,
Ви перетнули всі мої сердечні грані,
Тому в душі зійшло бурхливоє цунамі.
І думав я що встрибну в потяг,
Кохання ніжного твого,
Та не зумів я ,недосяг,
Зламав романтика свого,
І наші потяги кохання розійшлись,
Тепер сиджу з самотністю в вагоні,
Бо це єдина з ким я в цім житті зійтися можу,
І все життя втопилось у вогні,
А серце гниє від жалю,
Можливо так я і помру,
Забувши фразу "я тебе люблю",
І лиш у віршах цих я проживу .
Відредаговано: 08.01.2024