Знайомі почуття

***

Чому життєва самота така картава,
І є важкою ,як оплакана трагічна драма,
І через це життя для мене , як підстава,
І все це є болюча панорама.

І впав би я в обійми ночі,
І лікувати б намагалась- мене мета ,
Та не зуміла ,душа померла опівночі,
Лишилась згадка ,в білім світі -ім'я набите на плиті.

І все життя це є суцільна гра,
А ти в нім як пішак без короля,
І буду я ходити як мара,
Доки не впаде останняя зоря.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше