Сидить цей птах у клітці лицемірній,
Спостерігає він, на муки не помірні,
Простих людей, що будували плани,
Які були розвіяні ,печальними вітрами.
А по оплаканій землі,
Гуляють пани верхові,
Ідуть по трупах і надіях
Червоних луках, зрощених, на мріях.
Живуть пани на муках інших,
Рахують гроші ,за рахунок, смерті грішних,
Та смерть їм вже скула кайдани золоті,
В яких навіки будуть замкнені в пітьмі.
А птаха ловлять люди безіменні,
Не дивлячись на ризики смертельні ,
Ідуть від сі'мей і дітей,
Стають з щитом не маючи вістей.
А голуб лиш надії полишає,
В сумних тенетах спочиває,
Хоч крила має, але не літає,
І рік за роком так минає ,
А з клітки так ніхто не випускає.
Великі втрати ми вже понесли ,
Але з хоробрістю той ключ знайшли,
Змінився голуб ,через ці важкі часи,
Бо був він білий як ряно ,а став червоним як вино.
Відредаговано: 08.01.2024