Знайомі почуття

***

Чомусь іду я мимобіжно ,
Дивлюсь у очі ніжно ніжно,
Не можу я відвести погляд,
Бо згадую свій рідний спогад,
Який тримав у клітці кришталевій,
Яку ховав у замкнутій алеї,
Та очі ваші ,мимоволі
Пробили серце аж до крові,
Проникли в сад ,душі моєї,
Згоріло все ,крім оцієї,
Надіє-спогаду палкого.

Повірив я ,що стрів любов.

Та вже потух вогонь останній.
На попелі створив могилу,
Та посадив гортензію не милу.

Чекуляда

Подобається

#1578 в Різне
#364 в Поезія

У тексті є: смерть, кохання, біль

Відредаговано: 08.01.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись