Знайомі почуття

***

Чому життя таке не справедливе,
Чому складаю рими не правдиві,
Чому я хочу діалоги ,
Але пишу ті кляті монологи.

Чому в людей немає щастя на землі,
Бо хтось зарано лізе до петлі.
Чому самотність не злізає з струн?
Бо ти сховався у безмежний мур.

Живеш ти досі казочками ,
Які вже заросли сумними колючками. 
Хоч кажеш ти -в душі я вже помер,
Та серце може підкорити тисячі систем.

До поки люди дивляться на зорі ,
Хтось бореться за власну волю. 
До поки страх блукає серед вас,
То доти тратете ви свій безцінний  час.

Змирись, король чи пішка ,ти у цій реальній грі,
Але всі ми будем однаково в землі. 
Не те щоб мудрий я поет,
Та душу я віддав у цей портрет.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше