Розділ 13

Чоловік обернувся і посміхнувся — широко та вочевидь щиро. Знайомою блакиттю блиснули яскраві очі, і Світлана миттю опинилася в міцних обіймах. Приголомшена, вона навіть не подумала чинити опір.

— Це було моє запитання, Лано. Та це справжні дрібниці. Головне, що ти мене знайшла. Між іншим, як тобі це вдалося? І навіщо знову те недоречне «ви»?

Що взагалі цей чоловік говорить? Він справді вважає, що вона його розшукувала? Можливо, це у неї мозок від навали інформації плавиться, і їй чується зовсім не те, що вимовляє Тихон?

— Нічого подібного. Я навіть не думала про тебе. — Дідько з ним, з цим «ви»! Тут проблема значно серйозніша. Звинувачення якісь дивні у її бік. — Відпусти мене нарешті.

Світлана спробувала звільнитися.

— Та не смикайся ти так. Сюди ніхто не зайде без мого дозволу. А мама з’явиться тільки через пів години. Яка ж ти розумниця, що прийшла на роботу у Медвіт!

— Це не те, що ти собі…

Невже Тихон гадає, що Світлана переслідувала його і влаштувалася на цю посаду, щоб бути поруч із ним? Так вона і в кращій ситуації не додумалася б до такого! Він сказав «мама»? Значить, Ніна Вікторівна і часто згадуваний син, кузен і голлівудська зірка — все це Тихон? Юля таки мала рацію.

— Випадково помітив тебе у кабінеті нашого комп’ютерного генія та очам своїм не повірив. Навіть повернувся, щоб переконатися, що не привиділося, проте вирішив не обіймати тебе на очах у всіх.

— Правильно вирішив. І я тебе не розшукувала. Взагалі не знала, що Ніна Вікторівна — твоя мати.

— Невже все ще злишся на те дурнувате непорозуміння у Каталонії? Думав, що ти мені пробачила, раз знайшла. Лано, яка ж ти гарна! Подих перехоплює!

Тихон підняв її та закружляв по кабінету. Шокована тим, що відбувалось, дівчина зовсім не розуміла, що вона відчуває: злість, навіть гнів, чи, може, задоволення, що зустрічі із нею так відверто радіє вродливий чоловік?

Яке, до біса, задоволення, після усього, що Тихон накоїв? Як він назвав той іспанський кошмар? Непорозумінням?!

Попри загальний негативний настрій, Світлана раптом усвідомила, що, якби не було того жахіття з купальником, вона б сприймала усе це зовсім по-іншому. Тихону неможливо було не симпатизувати. Ото вже ці чарівні чоловіки... Що вони роблять із жінками? Недаремно Лана намагається їх уникати.

Тихон зупинився біля вікна і поставив Світлану на підлогу, але не відпустив, що в цей момент було дуже доречно. Її голова закрутилася, і на мить або дві дівчині довелося впертися чолом в чоловічі груди.

— Я не злюся, — почала вона, щоб остаточно прояснити незграбний момент.

— Правда? Я страшенно радий це чути!

— Я дуже-дуже сильно серджуся. Ти обіцяв розв’язати питання зі світлинами, але не зробив цього.

Лана ще раз спробувала вирватися, але Тихон не відпускав. Не битися ж із ним, насправді?

— Чому ж, я вирішив. Правда, до того моменту, як я поговорив з Антоніо, Роза вже встигла розмістити фотографію на якомусь сайті та відмовлялася вірити, що ти — не дружина господаря маєтку. Роза дуже вперта. Але через два тижні, коли я повернувся з кінопроб, мені вдалося відшукати знімки справжньої дружини Івана, і твою сторінку на сайті анулювали. До речі, вона була там дуже популярною. Уявляєш?

Світлана дивилася на Тихона і розуміла, що він не бачить нічого страшного в тому, що витворили його друзі. Мабуть, не дарма кажуть, що в богемному колі навіть чорний піар — це перш за все піар.

Хоча всередині все кипіло, Світлана намагалася говорити якомога стриманіше.

— І як пройшли кінопроби?

— Вдало. Навіть не сподівався на такий успіх.

— Пощастило. А ось мені ти й твої знайомі зіпсували життя. Невже це не зрозуміло?

— Ну навіщо ти так? Я лише намагався допомогти друзям. Розіграш вийшов невдалим, визнаю. Але ж нічого катастрофічного не сталося? Сайт той закордонний. Скільки народу у нас знає англійську? Одиниці щось більше, ніж «привіт», «бувай», «дякую» і «добре». Та й що поганого в тому сайті? Кому яке діло? Ти ж не в монастирі працювала. До речі, а ти десь працювала? — Тихон вмить став серйозним, але від цього не менш привабливим. — То ти тут не через мене?

Лані перехотілося пояснювати, чому вона опинилася в Медвіті. Вона навіть матері та сестрі не розповіла, що почула про себе за ті кілька днів перед звільненням. Як розповісти про це Тихону, Світлана не знала.

— Відпусти мене, — сказала вона твердо, наче розмовляла з недбайливим учнем.

— Послухай, але це ж смішно! Якби тоді, в Іспанії, я не вважав тебе дружиною іншого, то ти б навіть не захотіла звідти повертатися. Лано, ти навіть не уявляєш, який я радий, що ти вільна.

Цікаво, всі популярні актори настільки самовпевнені у поводженні з жінками? За батьком вона такого не помічала. Ян... Зараз вона не хотіла згадувати минуле.

— Хіба?

Тихон нахмурив брови, але все ще тримав її у кільці міцних рук.

— Так ти не вільна?

— Відпусти мене.