Розділ 5

Поспішаючи сховатися в рятівній тиші та прохолоді будинку, роздратована Світлана увесь шлях до маєтку ігнорувала Тихона, який намагався щось їй пояснити. З пляжу вона бігла швидше, ніж вчора після приїзду – до моря, прагнучи поринути в морські хвилі та розслабитися. От тобі й розслабилася!

Сьогодні дівчину підганяли сором і злість. З соромом вона нічого вдіяти не могла, а ось сердилася Лана насамперед на себе, що не прислухалася до власних міркувань та інтуїції та пішла на поводу у незнайомих людей. Навіщо тільки надягла той бісів купальник? В результаті зайвий раз переконалася, що таким, як вона, протипоказані звичайні людські спокуси. Це не для неї вигадані усі ці курорти, ресторани та увага протилежної статі, гори воно все синім полум'ям!

От за що ці люди так із нею вчинили? Адже Світлана не знайома ані з Розою, ані з Антоніо. Та й з Тихоном вперше зустрілася тільки вчора. Навіть дізнатися про нього нічого не встигла. Проте довірилася, пішла в ту крамницю, наче тупа вівця до вовчої зграї.

Поки Лана мучилася через власну дурість, Юлька пихкала поруч і мовчала. Та й що ретельно опікувана вісімнадцятирічна дівчинка могла сказати? Звісно ж, не маленька вона вже, але й не настільки доросла, щоб прорахувати всі можливі причини й наслідки того, що сталося.

А ось жвава уява Світлани вже нафантазувала такого, що самій недобре стало. Перед очима дівчини ніби пістрявили заголовки газет та відверті світлини під ними. І нехай Олег Андрійович її навіть не всиновив, бо на момент другого шлюбу матері Лана вже була повнолітньою. Якщо з’явиться охота, жовтій пресі ніщо не завадить прибрехати.

Зараз дівчині хотілося лише одного – опинитися вдома, у своїй невеличкій квартирі, в якій вона виросла, і стіни якої стали свідками усіх її перемог і поразок, сміху і плачу, а ще депресії після невдалого першого кохання. Там все знайоме до дрібниць, і не може трапитися нічого непередбаченого.

– Світлано, послухай...

Ну чому цей Тихон ніяк від неї не відчепиться?

– Не збираюся нічого слухати. Уявіть, що я глуха, і йдіть собі далі. Світ великий.

Адже знала ж, що їй не можна зв'язуватися з вродливими чоловіками. Обіцяла собі, що більше не буде. Навіть заради здоров'я. Яке тут здоров'я з такими стресами?

– Упевнений, що це непорозуміння. Я все залагоджу.

– Нічого собі непорозуміннячко! – обурилася Лана. – Хіба не ти... ви вмовляли мене вдягнути ту барвисту ганчірку? І не звертайтеся більше до мене на «ти». Я вас не знаю.

– Але я й уявити не міг, що від води...

Тихон вхопив її за лікоть і повернув до себе. Від різкого руху Світлана ледь не вдарилася в чоловіка грудьми.

– Що ви собі дозволяєте?

– Я лише хочу, щоб ти... ви мене вислухали. Так, купальник одягнути я просив, але не знав, що за певних умов він стає прозорим. Я обов'язково з'ясую, чому це сталося, тільки трохи пізніше.

– А тепер послухайте мене: мені реально байдуже, з'ясуєте ви щось чи ні. Що сталося, вже не змінити. Раджу відпустити мене по-доброму, оскільки мені зовсім не хочеться влаштовувати в цьому містечку ще одне шоу.

– Світлано, але ж нічого страшного поки що не сталося. Тут повно нудистських пляжів, та й на звичайних нікого виглядом топлес не здивуєш.

– До інших мені діла немає, – за звичкою стримуючись, щоб не кричати, відповіла Лана. – Я сама приймаю рішення, і сама для себе глядач і суддя. А ще мене бісить, коли людей ось так підставляють. Ідіть і більше не потрапляйте мені на очі.

Вона не стала пояснювати, наскільки розчарувалася в цій людині. Що б там Лана не говорила Юльці, Тихон сподобався їй. І дівчина навіть міркувала над тим, щоб... Втім, яка різниця, про що вона думала ще вранці? Напевно, їй не судилося віднайти справжнє жіноче щастя. І мабуть, це тільки на краще, що у них з Тихоном не дійшло до чогось більшого. Адже ж могло.

– Не гарячкуйте так, прошу вас. Зустріньмося трохи пізніше, коли ви трохи заспокоїтеся, або завтра, і ретельно все обговоримо. За цей час я про все дізнаюся і виконаю необхідні заходи.

– Робіть, що хочете, а ми з Юлею якнайшвидше повертаємося додому.

– А хіба Іван за вами не приїде? Я, чесно кажучи, здивувався, дізнавшись, що ви тут самі.

– Хто приїде?

– Ваш чоловік.

Світлана гадала, що її вже нічим не здивуєш, проте Тихону це вдалося.

– Я не знаю ніякого Івана. І чоловіка у мене немає.

Мабуть, її відповідь настільки здивувала Тихона, що він одразу відпустив її лікоть і навіть відсахнувся. Кивнув у бік будинку.

– Але Іван купив цей маєток для дружини та дочки. Хіба Юля вам не дочка? Я чув, що ви називаєте себе сестрами, але багато жінок так роблять, щоб приховати свій вік.

– Тихоне, ну ти даєш! Мені вісімнадцять, а Лані тридцять два. Як я можу бути їй дочкою? – докинула в розмову до цього моменту мовчазна Юлька. – Це ж на скільки я виглядаю?

– На чотирнадцять, – знизав плечима Тихон.

– Нічого собі! Лана, ти чула? Мені терміново потрібно починати фарбуватися!