Виглядаючи з вікна горища на стару сливу, я мріяла про краще життя. З недавніх пір я сирота, після смерті батька, мати покинула мене. Я залишився одна, стріху над головою дала мені тітка, мамина сестра, яка сама була в недорозумінні куди ж поділась моя мама. Від тоді я живу на горищі, так умови не дуже, але краще ніж спати на вулиці. Перед тим як втекти мама продала дім, тому я не змогла забрати всі свої речі, але й без них мотлоху тут не бракувало.
Раніше я жила заможним життям у розкоші, в мене було все, про що лиш можна мріяти, мені пощастило бути єдиною дитиною в сім'ї. Не треба ні з ким ділиться і все тільки для мене. Все було чудово поки батько не помер. Лікарі сказали що причина у перентавантаженні, і недосипах, але нащо він працював так багато, коли ми і так були багаті, цього я нажаль вже не дізнаюся. Мого батька звали Юлій, мама завжди називала його Цезар, маючи на увазі римського полководця - Гая Юлія Цезаря. Батько дуже нас любив і чого б ми не захотіли він це нам давав, якби я тільки знала, до чого це призведе. Я сумую за ним і за мамою теж, але вони обоє мене покинули. Мені нічого не залишилося, окрім, як плисти за течією.
Тільки поселившись, тітка та її діти дали мені зрозуміти, що моє перебування тут не буде безтурботним. Мені доручили купу хатніх обов'язків, які були платою за моє проживання там. Серед п'яти її дітей я найбільше не подобалася Наталці, вона завжди старалася завдати мені якомога більше неприємностей. Раніше коли в мене було купу грошей, я не звертала на неї уваги, ніби її не існувало, тепер у неї була можливість заявити про себе, що вона робила дуже жорстко, показуючи, що тепер я ніхто і нікому до мене нема діла. Тітка старалася не вникати у наші конфлікти, скорше уникати їх, та все ж коли ставала свідком знущань наді мною, то карала нас обох, вона старалася тримати дисципліну і була сувора не тільки зі мною, а і з усіма членами її сім'ї. Я робила все, що мені казали і старалася не висовуватись, всі це бачили. Одного разу Дмитро найстарший син тітки Лесі, переклав на мене провину за розбитий глечик (через що мені прийшлося не солодко), попри те що я заперечила його слова, мені ніхто не повірив, тоді мене перший раз покарали за те чого я навіть не робила. Тоді я зрозуміла істину - життя не справидливе, воно як лотерея, в один момент можна втратити все.
#14531 в Любовні романи
#3150 в Короткий любовний роман
#4731 в Сучасна проза
Відредаговано: 10.01.2024