14

Розділ 14.

Надвечір збираюся додому. Тимофій, як справжній лицар вирішує мене проводити, благо я живу не так далеко від Антона.

— Слухай, Наталко, — якось невпевнено починає.

— Що? — питаю, насолоджуючись гарним фіолетовим небом, яке поступово затягують сутінки.

— Будь моєю дівчиною, — випалює, чим порушую моє умиротворення.

Дивно, але тепер мені здається, що план про нового хлопця дуже дурний.

— Добре, — ні, все-таки від раніше призначеного плану я відступатися не хочу!

— Так просто?

— А чого ти хотів? Визнання в палкому коханні?

— Та ні, я думав, що ти не погодишся, — зовсім тихо зізнається.

Правильно думав, я б і зараз не погодилася, якби не один індивід чоловічого роду.

— Ось ми й прийшли, — радісно посміхаюся.

Шкода, що в душі у мене немає тієї ж радості, що й у серці.

— Завтра в тебе перший навчальний день у нашій школі?

— Взагалі, так.

— Давай я за тобою зайду.

— Давай, — погоджуюся і заходжу до воріт будинку.

*******************

Ранок, як же я тебе ненавиджу! Ледве відриваю голову від подушки, а у всьому винен цей гад Пумба! Ось на кому зриватиму свій праведний гнів! Навіщо він приперся так рано і порушив мій священний сон? Йому, що так не терпиться до школи потрапити чи побачити мене кохану? Стоїть зараз і дивиться на всі мої великомученицькі страждання.

— Чого приперся? — грубо питаю.

— І тобі доброго ранку, мила, — усміхається ця погана людина.

— Я тобі зараз покажу доброго ранку, років десять цей ранок згадувати ще будеш!

— Чекаю з величезним нетерпінням, — протягує майбутній труп.

— А, як ти тут опинився? — раптом відвідує мене одна розумна думка.

Адже, правда, як? Мама зараз у нашому старому місті й приїде сюди через три дні, так що вдома я одна.

— Ми з Антоном сюди прийшли, — як маленькій дівчинці починає пояснювати.

— Навіщо? — безглуздо плескаю довгими віями.

— Як навіщо? Тебе будити.

Що?! Та я через них прокинулася на годину раніше, ніж належить!

— Я тебе зараз розбуджу праскою по голові, — обіцяю, зіскакуючи з ліжка.

Він, бачачи, що на його життя хочуть спокуситися, вибігає з моєї кімнати та біжить на перший поверх, а я вже йду за ним. Коли він вже на відстані витягнутої руки, з переможним кличем стрибаю до нього на спину. Хлопець не чекав від мене такої підстави й падає на підлогу у вітальні. Добре, що тут лежить ворсистий килим, який зміг зробити його падіння хоч і трішки, але все ж таки м'якше. Він лежить животом на килимі, а я сиджу на його спині, як імператриця на троні, закинувши ногу на ногу. Тільки мені не дають довго насолодитися своїм тріумфом. Тут у вітальні з'являється ще одне обличчя у вигляді Антона, який з цікавістю дивиться на мене і на Тіма, який щось бубонить собі під ніс. Тільки збираюся висловити своє невдоволення ще й на другого приятеля, як у кімнату заходить Артем! А він, що тут робить?

— Це, що прохідне подвір'я? — знову бунтує моя натура.

— Заходять всі, кому не ліньки та скромним дівчатам спати не дають.

— Таким уже й скромним? — запитує третій гість з поганим вогником в очах.

— Так!

— Знаєш, а по тобі не скажеш, що така вже й скромна, — продовжує він.

Тут до мене доходить, про що він натякає. На мені лише довга сіра футболка з Бембі, яка доходить до середини стегна та оголює одне плече. Але через те, що я зараз сиджу, вона ледве приховує мою білизну. Почервонівши до кінчиків вух, верещу і на третій космічній швидкості мчу до своєї спальні переодягатися. Вже на сходах чую дружний іржач майбутніх покійників і вже спокійним кроком починаю підійматися далі, принагідно вигадуючи план помсти всім трьом.

***************

У школі на перерві йду коридором і бачу солодку парочку, Наталю з Тимофієм. Що місця більше ніде не знайшли, щоб помилуватися?! Стоять біля сусіднього вікна та воркують. А цей її в щічку цілує постійно. Прям відчуваю, що незабаром на губ перейде. Тільки він ще не знає, що якщо посміє торкнутися її рота, то я одразу ж його у травмпункті пропишу!

Дістали! Вона теж, млинець, гарна! Чи не могла добу почекати й почати зустрічатися зі мною?! Так ні, їй приспічило з якимось відморозком зв'язатися! Якби ще хлопець нормальний був, такий як я, наприклад, ну, не ця ж пародія чоловіка! Ух, стерво! І потрапило мені, закохається в неї. Адже знав, що в неї характер норовливий.  Екзотики, мабуть, захотілося! І найголовніше те, що з ним вона вся така мила та добра. А насправді вона шкідлива та примхлива! А ще розумна та красива. Та й стерво… Мало… зовсім крапельку… Гаразд, кого я обманюю? Я бачив Наталку всякою і милою і доброю і справжнім стервом, але я її кохаю, якою б вона не була! Ще з перших повідомлень у чаті мені хотілося впізнати її. Дізнатися її справжню. Ту, що захована під маскою. А дізнавшись, я зрозумів, що не хочу її втратити. Таку ніжну та вразливу. Та я в коржик готовий розбитися тільки для того, щоб ця вискочка була щаслива! Щаслива зі мною! А суперник заважає мені отримати мою маленьку дівчинку. Але нічого, ми ще подивимося, хто кого. Гра буде цікавою, повір мені, мала.

Якщо вам сподобалася ця історія, підтримайте її вподобайками та коментарями. Ваша підтримка дуже важлива! Додавайте книгу до бібліотек і підписуйтесь на мою сторінку, щоб не пропустити оновлення і вихід новинок).