12

Розділ 12.

Після кіно заходимо в кафе, що поруч. Сідаємо за вільний стіл і замовляємо, щось легке перекусити.

— Ну, що курка, вже змінила памперс? — запитую Олесю, коли вона повертається з дамської кімнати та сідає навпроти.

— Чуєш ти, корова, ти в мене зараз отримаєш! — закипає вона.

— Налякала їжачка голим задом, — посміхаюся, показуючи всі свої білі зубки.

А вона вразилася! Сидить зараз і нервово пальчиком постукує.

— Коротше, ти мені винна одне бажання! — як мене дістав уже цей цирк!

— Нічого я тобі не винна! Це ти вчинила не чесно! — пирхає на все кафе.

— Це, мабуть, через мене ти під кінець фільму в туалет втекла? — невинно плескаю очима.

— Нікуди я не втікала!

— Та невже?

Хлопці з цікавістю стежать за нашою розмовою, навіть жувати заради такої нагоди перестали.

— Загалом, ти виконуєш моє бажання, і я забуваю про твою ганьбу.

— Та це все через тебе! Ти спеціально вирішила налякати мене, щоб виграти!

— У слабкого завжди хтось інший винен! Мені пити захотілося, ось і вирішила у тебе попросити. А ти, як закричиш і побігла із зали. До речі, все запитати хотіла, ти чому втекла на найцікавішому?

— Та ти!.. Ти!..

— Зміни платівку. Заїло?

— Слухай, Олесю, ти, що правда не хочеш виконувати вимоги парі, яке сама ж і запропонувала, — у мою гру вступає її кавалер.

— Та це низько! — підтримує його Антон. А хлопчики не промах!

— Добре, я виконаю одне бажання цієї нахаби, — здається вона.

— Я хочу, щоб ти покинула свого бойфренда, — впевненим голосом кажу.

Знаю, що жорстоко, це розіб'є їй серце, але чого не зробиш заради власного щастя?

— Ніколи! І мій коханий не дозволить мені зробити це.

— Впевнена?

— Так!

— Артем, ти хочеш, щоб вона покинула тебе? — повертаю голову у його бік.

— Хочу!

— А, як же наше кохання? — блимає очима вона.

Яке кохання?! Дівчинка, ти хоч розумієш, про що говориш?

— Я кохаю іншу, — відповідає він. 

Що?! Кохає! Іншу?! Але…

— Це ти у всьому винна! Через тебе мій милий не кохає мене!

Авжеж, а ще через мене вмирають щодня мільйони людей на землі, але кого це цікавить? Ах та Олесю…

— Вибирай, або ти зараз кидаєш його, або вся школа дізнається, ким ти є насправді, — шантаж, це велика річ!

Головне правильно залякати, а там усе буде. З її очей ллються крокодилячі сльози, невже за своєю шкільною репутацією плаче?

— Я зроблю це. Тільки…

— Що? — грубо питаю.

— Можна я востаннє побуду з тобою, цілий день наодинці? — коситься вона у бік свого кавалера, той слабо киває, погоджуючись.

— Добре, але рівно о десятій годині вечора ти повинна сама кинути його і більше ніколи не претендувати на його серце.

Вона опускає голову на свої, складені на столі руки, і її плечі тремтять сильніше. Може, даремно я так з нею, і треба було залишити це все її бойфренду, щоб той розбирався сам? Що зроблено, те зроблено, час, на жаль, не повернути назад… Посидівши ще трохи в кафе, ми з моїм другом сідаємо в таксі і їдемо додому, а Артем зі своєю дівчиною йдуть в інший від нас бік. Вона на той момент заспокоїлася і, схоже, вже змірилася з обставинами.