11

Розділ 11.

Спогади про Ярослава змінюються Артемом. Перед очима наші з ним спільні вечори у чаті. Мені навіть почало здаватися, що ось вона справжня романтика! А не якісь там свічки та квіточки. Мій злий мозок, мабуть, вирішує познущатися з мене, підкинувши картинку з Олесею, що стоїть поряд з ним. Захотілося одразу ж подряпати очі супротивниці. Покосившись на свій новий манікюр, стає його шкода. В цей час якраз проходжу повз кінотеатр, де афіша фільму жахів. Думаю, що фільм про мисливця на вампірів їй сподобається. Не знаю, як вона, але особисто я люблю справжні жахи, а не просто труп у шафі. Діставши з кишені свій рожевий смартфон і пробігши пальчиками дисплеєм, знаходжу номер свого товариша.

— Антоне, ви ще в кав'ярні? — мило лепечу.

— Натка, ти як? — хвилюється за мене.

Уу… дістав! Знаю, що дбає, ну, просто неможливо! Як ти та як ти? Як я?! Я закохалася в хлопця через інтернет, потім приїхала до його міста, де дізналася, що в нього є дівчина! При цьому в місті мене наздоганяють вдало забуті спогади, і він після цього запитує, як я?!

— Супер, — скриплю зубами й видавлюю.

— Брешеш, — констатує факт.

— Звичайно, брешу, бо мої проблеми нікого не повинні торкатися.

— Гаразд, проїхали. Чого дзвониш?

— Я купила 4 квитки в кіно і сеанс почнеться вже через пів години, так що швидко підіймайте свої дупи та кулею до мене.

— Зараз будемо.

— Чудово, я буду в кафе поруч з кінотеатром, — швидко відключившись, йду до кас, щоб справді купити квитки. Мені пощастило саме забрала останні.

За чашкою зеленого чаю та смачного тістечка час пролітає не помітно. Антон, як і обіцяв, приходить з ними вчасно. При появі Артема серце пропускає пару ударів, а потім б'ється, як шалене. Ось настала година моєї помсти цій білявій лахудрі. Хоча той невинний жарт, який я вигадала складно назвати помстою, але треба, ж з чогось починати. Спеціально не говорю на який фільм ми йдемо, тільки кажу, що всім сподобається. Принаймні мені та моєму приятелю точно сподобається, а про цих голубків не знаю.

          Після того, як ми запаслися продовольством, розташовуємося на своїх місцях. Хлопці по краях, а я з нею опиняюся в середині. Фільм, як я й думала, виявився цікавим. Наші кавалери задоволені, що не сказати про Олесю. Вже на тридцятій хвилині вона починає нервово смикатися.

— Милий, мені не подобається, — шипить зміюка.

— Відчепись, — її залицяльник з цікавістю дивиться на величезний екран.

— Давай підімо звідси? — канючить вона.

— Хочеш, можеш іти, а я залишусь.

Молодець, Артем, бо я вже почала думати, що він піде разом з нею.

— Ну, і піду! — ображається вона.

Мабуть, час брати справу у свої руки.

— Невже твоєму курячому мозку страшно? — гидко кривлюся.

— І нічого мені не страшно, я просто в туалет хочу і не знаю, де він знаходиться, — виправдовується.

— Ну-ну, так би одразу і сказала, що ти від страху в туалет захотіла, — а отрути скільки в голосі.

— Не правда! — пищить блондинка, а потім видає несподівано, — І взагалі, ти мені заздриш!

— Цікаво, чому це я заздрю?

Мені справді цікаво, чому я можу заздрити, її курячим мізкам чи що?

— Ти заздриш, що в мене є Артем, а на тебе таку замухришку, навіть ніхто не погляне, — у цей момент починаю реготати.

Ні, правда, розреготалася, мені раптом стає весело, ех знала б ти, що я спілкувалася з твоїм бойфрендом, не говорила б так.

— Ти краще від теми не ухиляйся, скажи відразу, що памперс пішла міняти.

— Ні!

— Та ти навіть до кінця сеансу не просидиш, злякаєшся.

— Споремо? — та як її легко взяти на слабо.

— Споремо, що ти не зможеш просидіти до кінця сеансу, не заплющуючи очей і не відвертаючись.

— Гаразд. Тільки спір не на інтерес, а на бажання.

— Добре, — скріпивши нашу суперечку рукостисканням, продовжуємо дивитися фільм.

Хлопці, які з цікавістю спостерігали за нашими суперечками, теж повертають свої голови у бік екрану. Під кінець фільму починається найцікавіше, а ця видра все витримує, але готова присягнутися, що залишилося терпіти не довго і щоб швидше закінчити її муки, вирішую все-таки втілити план у життя. Коли герой убивав чергового вампіра, мені раптом захотілося попити. Як на зло, в мене скінчився напій і я вирішую попросити його у сусідки. Вона ж добра і мені не відмовить. Ну, і чого так кричати? Я, що на її думку глуха? Ха-ха біжить тільки п'яти виблискують, їй би з такими рекордами на чемпіонат світу. Точно б перші місця зайняла. Знатиме, як зі мною сперечатися!! Тільки вирішую насолодитися своїм тріумфом, як до мене підсідає Артем.

— Наталі, пробач мені, — та вже чисто сердечного я від нього точно не очікувала.

Що сьогодні за день? Ех, зараз би пристрелити їх усіх і поїхати на острів відпочити. Та вже дожила, почала заздрити Робінзону Крузо.

— За що я маю тебе пробачити?

— За те, що накричав на тебе того дня і за Олесю. Я не повинен був їй дзвонити. Просто ти мене тоді так розлютила. Загалом, вибач.

— Ні, не вибачайся. Це ти мені вибач за палець. Слухай, заради своїх вибачень готова побути тобі доброю феєю.

— У сенсі?

— Ну, ти хочеш розлучитися з нею?

Тільки скажи ТАК!

— Так!

— Можу з цим допомогти.

— Як?

— Дізнаєшся, — усміхаюся.

Кінець фільму дивлюся у спокої. І так, що у нас виходить? На порядку денному залишається питання з розставанням парочки. Він дав на це згоду, але найцікавіше те, що він сам не може кинути цю курку. Значить, треба зробити так, щоб вона сама покинула його. Ех, звичайно шкода витрачати своє бажання не на благо собі, але це ж Артем, заради нього можна витратити своє бажання. Цікаво, що буде після? Ну, після їх розлучення? Він буде зі мною? Чи він, побачивши мене в кафе, розчарувався в мені? Розчарувався у своїх ідеалах, які збудував, спілкуючись зі мною віртуально? Ох, ненавиджу невідомість. Хоча маю пару думок, як перевірити, потрібна я йому, чи ні?..