4

Розділ 4.

Приходжу зі школи зла, був дуже напружений день — контрольна з алгебри та ще лабораторна з фізики. У такому не дуже радісному настрої заходжу до чату. Артем уже у мережі. Дивно, ми спілкуємося вже понад місяць, і мені здається, що я знаю його все життя. Ставлю сумний статус та пишу, що мене все дістало.

*Сталкер*

— Що з настроєм?  — одразу ж приходить мені.

*Карамелька*

— Нічого, все норм,  — брешу. 

*Сталкер*

— Гаразд, забули. Що робиш? — не міг щось розумніше придумати?

*Карамелька*

 Уроки, а ти?

*Сталкер*

Слухаю музику. І думаю… — це вже цікаво…

*Карамелька*

Про що?

*Сталкер*

Неважливо. Як справи?

*Карамелька*

Супер, а в тебе?

*Сталкер*

Не дуже.

*Карамелька*

Чому?

*Сталкер*

Так, згадав дещо.

*Карамелька*

Дівчина? — раптом спадає мені на думку.

*Сталкер*

Так.

*Карамелька*

Все ж таки знайшов, що так довго шукав?

*Сталкер*

Ні.

*Карамелька*

?

*Сталкер*

Вона моя колишня,  — я шокована!!

*Карамелька*

Тоді чому сумуєш?

*Сталкер*

Не знаю, просто ми познайомилися цього дня, ось тепер сиджу та згадую.

*Карамелька*

Ти її кохаєш? — дивно, чому від його відповіді багато залежить?

*Сталкер*

Ні,  — ух… полегшало.

*Карамелька*

Навіщо тоді ворушити минуле?

*Сталкер*

Слухай, це не твоя справа,  — ага була б, не моя не казав би нічого.

*Карамелька*

Згодна, не моя. Але ти поводишся безглуздо. Ти страждаєш через якусь колишню, яка кинула тебе. Живеш минулим, сподіваючись, повернути ту, яка не потребує тебе.

*Сталкер*

Ти нічого не знаєш.

*​​​​​​Карамелька*

А що я маю знати? Тут і так все зрозуміло.

*Сталкер*

Що тобі треба? Вирішила почитати мені мораль? Дякую, не потребую.

*Карамелька*

Помиляєшся, — я просто хочу допомогти тобі.

*Сталкер*

Де ж ти така розумна взялася, га? Я твою думку не питав.

*Карамелька*

Все сказав?

*Сталкер*

Так.

*Карамелька*

От і молодець, а тепер послухай мене. Ти ніколи не зможеш знайти собі дівчину, доки не відпустиш минуле.

*Сталкер*

Тобі яка різниця, знайду я собі дівчину чи ні? — як же ти безглуздо помиляєшся! Ти ж мені друг, і я хвилююся за тебе…

*Карамелька*

Ти маєш рацію, ніякої різниці немає. Слухай — це було помилкою продовжувати наше спілкування. Щасливо залишатися зі своїми спогадами, — знаю грубо, але не могла я по-іншому. Адже хотіла йому допомогти, а він, як баран, уперся рогами у ворота і нічого не слухає.

*Сталкер*

Ага, прощавай, — мені здається, що після його цих слів життя закінчило своє існування.

Спілкування з ним важливе для мене! А він так просто хоче піти. Хоча це я винна, не почни цю дурну розмову про колишню, нічого не було б. Але, що зроблено, то зроблено, назад вже не повернути. Сподіваюся, він зрозуміє, що я хотіла допомогти йому і вибачиться за свою грубість, мені дуже хочеться помиритися з ним! Та перша я ніколи не піду на примирення, тож залишається тільки чекати.