Епілог

Варя

Я не була готова до гостей. Тим паче на наступний день. Ми з Лінаром сиділи на моїй кухні та пили чай, коли у двері хтось вимогливо постукав. 

Я здивовано подивилася на чоловіка. Хто це міг бути? Я нікого не чекала. Той знизав плечима.

Зітхнувши, пішла у передпокій. Лінар напружився, також вставши зі столу. 

Яке ж було моє здивування коли на порозі виявилися дві рудоволосі жінки. Одна з яких була моєю матір’ю.

— Мамо?! — здивовано протягнула я, відступаючи вбік.

— Де цей дурень? — жінка поряд з нею окинула коридор хижим поглядом.

— Ви це про кого?

Відповіддю став здивований вигук Лінара.

— Мамо?! Що ти тут…

Я стояла вирячивши очі та дивлячись, як біліло обличчя мого хлопця. Він позадкував назад у кухню, жінка з пишними формами ж навпаки рушила на нього. 

— Ти мені зараз негайно поясниш, що відбувається!

Кинувши на чоловіка співчутливий погляд, повернулася до власної матері. Лізавета Морока стояла поставивши руки вбоки, вигляд у неї був такий ніби вона збиралася перекривати шлях якщо Лінар раптом захоче втекти.

— Яким вітром, мамо? Не очікувала тебе побачити, — з посмішкою спитала я.

Обличчя жінки трохи подобрішало, ідеально підведені червоною помадою губи зігнулися в привітній усмішці.

— Невже я не могла приїхати до тебе просто так, доню? — вдавано образилася вона.

— Могла. Але де ти взяла матір Лінара? І що взагалі відбувається?

На очі пані Лізи повернуся гнівні іскорки, але вона зітхнула та співчутливо подивилася на бідну мене.

— Ти ще нічого не знаєш? Лінар не той за кого себе видає. Ти тільки не лякайся…

— Бо він бог кохання і прийшов сюди щоб провчити вперту відьму? — закінчила за неї. Мати завмерла з відкритим ротом, шокована тим, що я все знаю. — Він мені все розказав ще вчора.  

— І ти його пробачила?.. — розгублено кліпнула вона.

Тепер вже черга зітхати прийшла мені. Я досі сердилася на нього за ту дурну витівку, але те що він зробив для мене за цей час виявилося важливішим.

— Ми вирішили спробувати. 

Почувши гуркіт з кухні я раптом згадала, що у квартирі є ще хтось. Не знаю як боги з'ясовують стосунки, тому поспішила втрутитися, поки мати мого хлопця не рознесла на друзки квартиру. Бо мені її ще продавати.

— Пані… — ім'я забула. — Богиня, — влетіла в кухню саме тоді, коли жінка вже майже дістала сина. — Думаю Лінар зможе все пояснити. Не вбивайте мого хлопця будь ласка. Він мені ще треба. 

— Так. Можу пояснити, — закивав від вікна Лінар.

Жінка здивовано підняла брови.

— Я навіть не збиралася, — бойовий настрій відразу випарувалася. В очах богині кохання спалахнула цікавість. — То це ти Варя? Чула про тебе від Лізи. Я Офелія.

Я скосила очі на власну матір.

— Ми познайомилися кілька місяців тому. Виявляється у нас однакова любов до кіно, — захихотіла пані Ліза, обмінявшись з Офелією поглядами.

Лінар зобразив страждальний вираз обличчя, змушуючи мої губи сіпнутися.

— Мамо, пані Офеліє… Ми якраз з Лінаром пили чай. Сідайте. Розкажете все детальніше. Познайомимося, — я підійшла до Лінара, взявши його під руку. 

Жінки зловили цей жест змовницьки перезирнулись. 

О ні! Я знала вже що буде далі.

— Так у вас все добре? — розпливлася в посмішці матір Лінара. — Чого ж ви відразу не сказали?

— Я намагався, — крізь зуби сказав чоловік.

Але вона його наче не почула. 

— Нарешті ти знайшов собі гарну дівчину. Ви вже планували весілля?

Лінар стукнув себе долонею по чолу, а я залилася нестримним сміхом.

Тепер вже точно зимові свята будуть веселими.