Розділ 5. Шлях до серця жінки

Лінар

Не можу сказати, що вона мені не подобалася, але чомусь коли в черговий раз обдумував план її завоювання у горлі з'являлося дивне відчуття. Ніби мене змусили за раз з'їсти цілий лимон. Варя була зовсім не у моєму смаку.

І ще ця ситуація в ліфті. Вона мене трохи вибила зі звичної колії. 

Закинувши ногу на ногу, я відкинувся на спинку крісла.

«Варя, Варя, Варя… Що ж мені з тобою робити?»

Очі самі скосилися у бік парасольки якою був зачарований лук.

«Ні, це занадто запущений випадок. Таку товсту шкіру проб'ю лиш використавши всі стріли. Тут треба щось інше, щось більш дієве»

Ідея з'явилася миттєво, змусивши мене підхопитися з крісла та побігти на кухню.

«Шлях до серця жінки лежить через шлунок». Ця фраза зі звітів засвітилася в моїй голові неоновими літерами. Я приготую їй найкращий пиріг. Такий вона ще ніколи не куштувала. 

Я вже майже бачив як вона з'їдає шматочок, очі наповнюються сльозами розчулення і вона каже, що я її ілеал.

Я швидко підійшов до холодильника та відкрив дверцята. Порожньо. Лише кілька огірків, яйце та половина миски з гречкою, що залишилися після обіду. У шафах також нічого не знайшлося для пирога. Чомусь я зовсім не подумав купити продуктів не на один раз. 

— Чудово, — видихнув я. — Просто чудово. 

Довелося одягатися та йти до супермаркету. На щастя він був поруч. До ліфту я більше не мав бажання наближатися після сьогоднішнього інциденту. 

Супермаркет зустрів мене сліпучим світлом та шумом. Наче вже пізня година, а вони все ще стікаються, заповнюючи каси кілометровими чергами. Як тільки зайшов, зрозумів: якщо не станеться дива я тут затримаюся надовго.

Відразу пішов по списку — купив яйця та ледь знайшов розпушувач. Далі було борошно. Ось тут видалося важче. Я стояв перед стелажем та відчував себе повним ідіотом.

«Чого його так багато?»

Вищий гатунок, перший, рисове, кокосове, гречане… Мені просто треба спекти пиріг! Закочую очі, беручи першу пачку, що потрапила під рук.

Другий раз мене змусили зависнути на деякий час яблука. Яка різниця між зеленими та червоними? Інтернет перестав працювати тому подивитися не було можливості — взяв жовті. Як то кажуть «щось середне». До каси мій кошик наповнився ще пачкою вівсянки та замороженою полуницею.

Попри чергу, яка затримала мене на півгодини, повернувшись додому я відчував себе переможцем.

Процес пішов не за планам вже за десять хвилин. До цього я все гарно розставив на столі та прийнявся готувати.

— Так-с, рецепт, — я відкрив вже завантаженне відео на ютуб. — «Збийте яйця до піків». Що таке піки? Які піки? Гірські?!

На моменті додавання борошна міксер вирішив, що йому не місце у мисці. Воно було скрізь: на столі, підлозі й навіть стіні за мною. Але найнеприємніше було бачити білі плями на чорному дорогому гольфі.

Чхнув, піднімаючи нову білу хмарку. Напевно все-таки взяв не те борошно… 

Тісто вийшло дивним. Воно липло до рук, та не хотіло відставати що б я не робив. Яблука нарізав великими шматочками, ще раз зазирнувши у рецепт. Здається там не уточнювався їхній розмір.

Надія, що мій план спрацює ще жевріла, коли запихнув пиріг у духовку. Але вже за сорок хвилин моя надія розтала, як сніг на початку цієї зими. Одне розчарування. 

Воно було ніяким: пласким, з твердим низом та недопеченим верхом. На запах також не викликало бажання його скуштувати.

Я тицьнув пальцем у скоринку і та тріснула, пропускаючи мій палець всередину. Фе.

— Це не пиріг, а отрута в чистому вигляді, — констатував я, дивлячись на свій кулінарний шедевр. — Якщо я пригощу цим Варю, вона не закохається, вона подасть на мене до суду за замах на вбивство.

Я кинув погляд на годинник. Перша ночі. Варя вже давно спить, та бачить свої дивні сни.

Лють закипіла в мені миттєво. Я бог! Я керую почуттями мільярдів! А не можу впоратися з якимись дурним пирогом.

Я схопив телефон і набрав номер Джофрі.

— Лінар? — сонний голос колеги пролунав після третього гудка. — Що трапилося? Війна? Апокаліпсис? Несподіваний приїзд твоєї мами?

— Гірше. Мені потрібен пиріг.

— Що?

— Пиріг! Яблучний. До завтрашнього вечора. І слухай уважно: він не має виглядати так, ніби його купили в пекарні. Він має виглядати домашнім. Трохи кривеньким, може, трохи підгорілим з одного боку, але божественно смачним всередині. Ти зрозумів завдання?

— Е-е-е… так, шефе. Кривенький, але смачний. Зрозумів.

Я кинув телефон на крісло і втомлено потер перенісся. Кухня виглядала як поле битви.

Я провів рукою по повітрю. Легкий золотистий вітер пронісся кімнатою: борошно зникло зі стін, яєчна шкаралупа випарувалася, брудний посуд поскладався у раковину, а мій нещасний «пиріг» розчинився в небутті, де йому й було місце.

Тепер, коли адреналін спав, я відчув звірячий голод.

«Замовити доставку?» 

Від цієї думки відмовився відразу. Мій божественний організм не для якогось сміття.

 Зітхнувши, я дістав сковорідку та розбив туди три яйця. На цей раз навіть шматочок шкарлупи не впав у білок, через що я був дуже радий. Бо у минулий раз здається хвилин п'ять безуспішно намагався дістати його ножем.

За п’ять хвилин я сидів за столом і їв яєчню. І знаєте що? Це було навіть смачно. Може до біса той пиріг? Зроблю Варі яєчню. Я уявив як стукаю у двері, вона відкриває та шоковано завмирає: «це мені? — пискляво сказав я, намагаючись хоч трохи спародіювати її голос. — О Лінаре, це найкраща їжа, яку я колись їла. Бери моє серце та ходімо грати весілля поки мої коти не бачать. Бо вони вкрадуть тебе у мене».

Пирхнув. З губ вирвався здавлений смішок. 

Дожувавши яєчню, я поклав тарілку у раковину та поплентався до спальні.

________

Зізнавайтеся, що вам найбільше подобається готувати? ) Якийсь час я майже через день робила шарлотку, тоді було багато яблук. І чомусь стабільно постійно забувала рецепт. Іноді здається що пам'ять у мене, як у золотої рибки))