Глава 28

Пік… пік… пік…

Знову цей дивний писк уві сні. І якісь чоловічі голоси лунають у моїй голові. Хто вони? Я не розумію.

— Вам треба додому…

— Я не піду…

— Треба спокій і час…

— Я буду чекати…

Я миттєво прокинулася й сіла на ліжку. Серце шалено гупало, дихання збилося, і мене почало трусити. Що за хрінь? Я божеволію? Чи це якісь спогади з минулого життя? Трясця! Я вхопилася за голову й застогнала від розпачу.

А ні. Це не мої стогони… Я перевела погляд на інший бік ліжка й тільки тепер зрозуміла, що стогнав Саргон. Його голова металася по подушці. Схоже, йому снився якийсь дуже страшний сон.

Я спробувала штовхнути його в плече, але реакції не було. Він знову застогнав, ще дужче. Я перелякалася не на жарт. Що ж робити?

Хоч би він зараз крізь сон не трансформувався в дракона, а то розчавить мене й навіть не помітить. Я нахилилася до його обличчя й легенько поплескала по щоці.

— Саргоне, прокинься! — голосно сказала я.

Але він мене не чув. Навпаки — почав ще сильніше метатися по ліжку.

Раптом хлопець різко замахнувся рукою. Я ледь встигла ухилитися. Ще трохи — й ходила б із розбитим носом і без кількох зубів. Зв'язати його, чи що?

Я підлізла ще ближче й спробувала схопити його за руку, щоб притиснути до ліжка, але він легко її вирвав. Оце так сон! Він там із монстрами б'ється чи з братами? Хоча… вони ще ті монстри.

Мені набридло постійно ухилятися від можливого удару, тому я стрімко стрибнула на нього зверху. Вхопила свою ковдру, обмотала нею його руки й притиснула їх над головою.

Він кілька митей пручався, але поступово заспокоївся. Я з полегшенням видихнула.

І саме в цей момент його очі відкрилися.

Спочатку він дивився на мене дезорієнтовано, але вже за кілька секунд вираз його обличчя почав змінюватися, наче калейдоскоп.

Гроза нарешті пішла геть. За вікном яскраво світив місяць, заливаючи кімнату сріблястим світлом, і тому мені було видно весь спектр емоцій на його гарненькій мармизці. Його очі бігали по мені, як таргани в гуртожитку, а я ніяк не могла зрозуміти, чого це він так на мене витріщився.

— Ти мене ґвалтувати збираєшся? — хрипким голосом спитав хлопець.

— Що?! Я тебе від кошмарів рятую, взагалі-то! Ти мене ледь не вбив своїми руками, — ображено сказала я.

Яке ще ґвалтування? Дивний.

— Я не пам'ятаю кошмарів, — він на мить замовк, а потім грайливо додав: — А ось тебе голу на собі бачу дуже чітко.

Я опустила погляд.

І тільки зараз помітила, що справді сиджу на хлопцеві абсолютно гола, а мої груди знаходяться в кількох сантиметрах від його обличчя.

Я заверещала й миттєво зіскочила з нього на ліжко, хапаючи ковдру з його рук, щоб сховатися від ганьби.

— Я, звісно, красунчик, але ж не треба користуватися мною уві сні, — зі смішком відповів Саргон.

Я не витримала такого нахабства й жбурнула йому в обличчя свою подушку. Він зареготав ще сильніше.

— Та йди ти… Я намагалася тебе від кошмару витягти, невдячний, — ображено пробурмотіла я й відвернулася до нього спиною.

Було дуже соромно, але ще більше в мені кипіла образа. Так і допомагай цим самовпевненим ящіркам з крилами.

— Ти образилася? — спитав Саргон, підповзаючи ближче.

— Ні.

— Брешеш.

— Не брешу. — обурено сказала я.

— Якщо це тебе втішить, то я теж під ковдрою без одягу. — грайливо сказав Саргон.

Я різко обернулася.

— І чим це мене повинно втішити? Малознайомий чувак лежить голий зі мною в одному ліжку. Клас.

— Ти теж гола, але я не висуваю претензій, — коротко засміявся він. — Хоча мені складніше. Я ж молодий і гарячий дракон, а поряд зі мною дуже вродлива дівчина.

Я заклякла. Це що — комплімент? Він вважає мене гарною? Я чомусь була впевнена, що він мене ненавидить кожною своєю лускою. 

З хвилину тривала тиша, а потім почувся важкий видих.

— Лягай спати, наїзниця драконів. Мені завтра ще весь день твою дупку на собі транспортувати, — зі смішком сказав хлопець і влігся зручніше.

Він повернув мені подушку. Хоча краще було б спати без неї, бо пилу в ній, здається, більше, ніж пір'я.

Я так і не повернулася до нього обличчям, мовчки лягла й заплющила очі. Щоки досі горіли від ганьби. Ну я і дурепа! Це ж треба було забути, що я абсолютно гола.

Єдине, що мене трохи заспокоювало, — груди в мене гарні. Хоч не так соромно. З цими абсурдними думками я й не помітила, як заснула.