Ярина Настя і Вероніка завжди були разом. Вони були найкращими подругами. Дівчата жили в одній кімнаті. В кімнаті стояли три ліжка біля яких були старі тумбочки, та одне маленьке віконечко посеред неї. Одного ранку Ярина сказала:
--- Все - я вже не можу!
--- Ну і що ти зробиш? Тут немає ніякого варіанту! --- перевела подих Вероніка.
--- Дійсно - ми зробити нічого не можемо......От би вибратись звідси... --- сказала Настя.
--- Настя! Ти геній! --- вигукнула Ярина.
--- Ти про що? --- здивовано пробелькотіла Настя.
--- Ти мені підказала ідею!
--- Тоді розповідай --- сказала Настя.
--- Опівночі ми зберемо речі, і втечемо! --- радісно гукнула Ярина.
--- Як ми зможемо вибратись? --- через мить Настя відповіла сама собі. --- Точно! Ми переліземо через вікно по черзі! Ура нарешті ми будемо вільні!
Опівночі дівчата були готові. Але коли вони відчинили вікно, почав дути сильний вітер і був протяг. Тому наглядаюча, яка ходила коридорами, почула гуркіт. По звуку вона дійшла до кімнати, в якій жили Ярина, Настя і Вероніка, вона відчинила двері і побачила, що в кімнаті нікого не було.
Віконечко посеред кімнати було відчинене, з нього віяв холодний, зимовий вітер.
#4171 в Сучасна проза
#2433 в Жіночий роман
у тексті кохання, у тексті є пригоди та справжня дружба, у тексті є щастя
Відредаговано: 15.03.2020