Післямова

Житомир.1320 рік після Різдва Христового

Житомирський замок вже десятий день знаходився в облозі. Мешканці були виснажені. І тільки питанням часу залишалось, коли саме шляхетний литовський князь Гедимін їх підкорить.

Всі жінки, вибиваючись з останніх сил, надавали допомогу пораненим захисникам фортеці, яких ставало дедалі більше. Страх оселився в замку. Всі чекали на смертельну розв’язку.

Нарешті під натиском завойовників головні ворота впали, і замок наповнився литовцями. Озвірілі через довгу осаду воїни не щадили нікого. Житомирських захисників чекала смерть, доля ж жінок була жахливішою.

Молода дівчина сиділа в кімнаті і чекала свого кінця. Знала вона свою долю і долю свого вбивці. Віщунська сила не залишить безкарним її кривдника. Від того ніхто і ніколи не зачіпав Марисі. Але ж чужинці нічого не знали про її здібності, та й питати не будуть.

Лінас на прізвисько Безстрашний забіг в кімнату, схопив дівчину та повалив її на підлогу. Марися пручалась як могла. Віщунки їхнього роду нікому не завдавали шкоди, займались лише лікуванням. Сила роду ж вбитої жінки могла забрати не одне життя.

- Ні! Прокляття! Прокляття!

На крики дівчини Безстрашний не зважав. Жінки завжди кричали.

Після, підвівшись з підлоги, він вихопив меч та встромив його в живіт дівчини. Нещасна почала хрипіти, а потім замовкла назавжди. В кімнаті повисла мертва тиша, відрізаючи навіть звуки битви. Страх охопив Лінаса. Відганяючи його, чоловік пересмикнув плечима. Нахилився до тіла, щоб витягти меч, та побачив на шиї вбитої неймовірної краси перлину. «Гарний трофей» - подумав він та зірвав прикрасу з тіла.

До кімнати ввірвались інші його соратники. Бій ще не закінчився, тож воїни разом з Безстрашним поспішили своїм на допомогу.

А ввечері був бенкет переможців, який обслуговували змучені жінки та діти. Знесилений битвою та вином Лінас Безстрашний заснув. Та щойно він заплющив очі, як опинився в кімнаті з дівчиною. І знову вона кричала: «Ні! Прокляття! Прокляття!» , і знову він встромив меч їй в живіт. Але не встиг він його витягти, як вбита підвелась. Її очі були наповнені темрявою .

- Проклятий! – прошипіла вона наче змія.

Нажаханий чоловік прокинувся. В його грудях шалено калатало серце. З тих пір щойно Безстрашний засипав, він бачив саме цей сон, тому майже не спав.

Похід шляхетного князя Гедиміна добіг кінця. Його славні воїни здобули не одну перемогу і радо повертались до рідних домівок, до своїх родин, дружин та наречених. Хмурий та знесилений Лінас Безстрашний повертався додому. Він сподівався, тут все минеться. Незабаром мало відбутись його весілля.

На честь весілля подарував Лінас своїй прекрасній молодій дружині Алге перлину неймовірного розміру та краси. Та не мала щастя молоде подружжя Відразу після заміжжя жінка почала втрачати розум. Щоночі з її спальні лунали нелюдські крики. Жінка наполягала, що в її покоях ходить незнайома дівчина. Сполохана челядь, яка прибігала на ці крики, нічого не звичного не знаходила.

Лінас, що сам щоночі бачив жахіття, намагався забрати перлину в дружини, проте кожного ранку прикраса опинялась на шиї коханої. Ніщо не допомагало: ні пости, ні молитви. Вирішив Безстрашний звернутись до відьми, але та глянувши на нього, не пустила навіть на поріг.

Одної ночі серце та розум колись прекрасної Агле не витримало. На шиї жінки висіло намисто з двома перлинами.

Наступної ночі невтішний чоловік забувся в тривожному сні. Та сама кімнат і дівчина. І знову вона кричала: «Ні! Прокляття! Прокляття!» , і знову він встромив меч їй в живіт. Вбита підвелась. Її очі були наповнені темрявою. Вона витягла меча зі свого тіла

- Проклятий! – прошипіла вона наче змія і встромила меч йому в груди.

Лінаса поховали поряд з дружиною. А прокляте намисто переходило від одної жінки родини до іншої, поповнюючись перлинами. Доки один із нащадків не привіз його до Житомира, та заховав в надрах підземного міського лабіринту.