Глава 3.

Принесло безбожника.

— Поліночко, ну як я міг лишитися, якщо тебе поруч немає?! Я жити без тебе не можу, ти моє кохання! Моє життя! — мене зараз знудить.

Стою. Посміхаюся блаженно.

— Милий, я надіялася, хоч ви з Катею відпочинете, раз мене робота відволікає, — ніжно промовляю, відходячи від муфлона на достатню відстань.

Якщо поцілує — я точно не витримаю.

— Ти з дороги, тому не турбуватиму. А я на роботу. Уявляєш, у мене певні труднощі виникли з транзакціями, буду з банком розбиратися, — ні на що не натякаю, скоріше прогнозую.

— Давай я допоможу! Переведи на мене частину бізнесу, люба, я не можу спокійно дивитися, як ти впрягаєшся! Я ж кохаю тебе понад усе!

Які прекрасні пісні… Мерзенник.

А якщо пригадати, то вони звучать не вперше.

Я просто щиро вірила, що чоловік дійсно хвилюється та прагне полегшити мені життя. Хоче взяти відповідальність.

Грошей він моїх хоче.

— Добре, поговоримо десь через місяць. Зараз не найкращий час — інвестиційна програма. Все, любий, до вечора! — таки цілую через огиду Данила в щоку і швидко на вихід, щоб не поліз демонструвати те своє «кохання всього життя».

За день, крім рутини, трохи ґрунт підготувала. День минув не даремно.

На вечір вибираюся з особливою ретельністю, маю ціль зробити декілька сімейних знімків і запостити. Щоб одній курці стало приємно.

— Данило, я замовила вечерю в ресторані, тож не порайся на кухні. Сьогодні ти мій! — кусаю губу, еротично та зі спокусою.

— Полінко, ти така гаряча! Хочу тебе зараз! — притискає до свого члена.

Сьогодні стоїть? Щоб він відсох!

— Я дуже зголодніла, спочатку романтика, секс згодом, — витримую обійми.

Раніше я плавилася від його бажання… Для мене стало дивом, що такий чоловік закохався з першого погляду. І ЯК він за мною вився… Які слова промовляв. Я думала, що зустріла ідеального. Того, хто кохає понад усе.

Лицемір.

Актор.

А я — повна ідіотка.

Наївна дурепа.

Приїхали в той самий ресторан.

— Ти сьогодні тиха, — відволікає від сумних роздумів.

Дивлюся на нього — красень, так щиро посміхається. 

З вигляду.

— Стомилася. Давай зробимо фото, так гарно довкола, і ми удвох! — підходжу, притискаюся, беру телефон і фігачу селфі. — Ой, як красиво! Ми з тобою ідеальна пара! — гаряче захоплююся результатом. Даниле, запости в інсті, ну ж бо! І підпиши «ідеальна пара на все життя»!

Слухається, дорогенький, місяць чекає. 

Там майорить частина бізнесу. Мого.

Я лайкаю, пишу коментар на публікацію: «Ми з коханим найкращі» — і йду в туалет.

Катя онлайн.

В Данила пищить телефон.

Невже я дійсно була настільки засліплена? Не бачила очевидного?

— Ти чому мені телефонуєш?! Зовсім з глузду зʼїхала! Я з дружиною! — шипить у слухавку. — Все. Вночі чекай.

Отже і сьогодні травимо, любий?

Приїхали додому, я ж вся в насторозі.

Чекаю, доки зрадник зробить свою підлу справу, і виходжу.

— Вина? — протягує келих. Бачиш який швидкий, встиг вже, доки я відволікалася.

— Дякую, — беру і пригублюю. 

Не пʼю. 

Сідаю за стіл. 

Він влаштовується напроти і спостерігає. 

Дивися, підлий, я робитиму своє.

Типу ненароком кидаю телефон під стіл.

— Ой, яка я незграбна!

— Нічого, мила, я підніму.

Звичайно, ти ж відпрацьовуєш бізнес. Ти при потребі і туфлі мені протиратимеш. 

Мить — і келихи змінені.

Сьогодні твоя черга спати, засранець.

— Ще по одному? — я зараз чітко розумію, що Данило ніколи не сперечається зі мною. Абсолютна покора.

А я думала, що то така сумісність поглядів і велике кохання…

Нагадую ще раз собі, яка я кінчена.

Три келиха вина, один із його ж сюрпризом — і дорогий чоловік вирубився за столом. Це ж яку вони меня дозу підмішували? А якби проблеми зі здоровʼям почалися? 

Відтягла його за ноги до ліжка, роздягла і вклала спати.

Лягаю коло нього.

Ще одне сімейне фото.

Шукаю той чудо-порошок, щоб відсипати та здати на експертизу.

Адже я не застрахована, що завтра це не потрапить до мого супу.

І потрібно знати чим мене отруюють.

А ще слід сходити до лікаря. 

Так, пост опубліковано.