Глава 2.

Лев Адлер

Приїхав за Лерою на курорт, тому що моя дівчина захотіла відпочити серед тижня, неочікувано.

— Леве, я не хочу додому! Мені потрібно сонечко, вода і відпочинок! — капризно надуває губи.

Що з нею?

Терпіти не можу непослідовності.

Ще вчора зранку з нею розмовляв, і Лера нікуди не планувала.

Вона нормальна доросла жінка, завжди поводилася адекватно, а це якісь нелогічні та інфантильні вчинки?

Ми пів року спимо разом, проводимо вечори, іноді ранки.

Вперше бачу таку поведінку з її боку.

Але я ж маю намір освідчитися — тому так і буде, незважаючи ні на що.

— Як скажеш. Ти лишайся скільки хочеш, якщо бачиш потребу відпочити, — знизую плечима. — Повечеряємо разом і вночі вилітаю назад.

Все рухається за планом.

От тільки не буде палкої ночі сексу після освідчення.

Ну то нічого.

Потім наздоженемо.

— Леве, ти лети зараз, я не тримаю, — знову дивна реакція. Що з нею?

— Ти намагаєшся здихатися мене? — прямо запитую. Вперше не можу збагнути Леру.

— Що ти, ні. Ви з татом нещодавно зустрічалися? — раптом повертається до свого нормального стану. Серйозна та розумна.

— Так. Обговорювали спільні проєкти і плани, — підтверджую її припущення.

— Зрозуміла, — якось без ентузіазму, навіть із певною приреченістю зауважує.

— Мені зараз потрібно провести дві ділові зустрічі, і після них я весь твій. До дванадцятої ночі. Ресторан забронюю, все організую, йди відпочивай, — видаю план дій на найближчі пару годин.

Треба підготуватися.

Квіти, обручка, елітний заклад і вишукана вечеря.

Завтра я буду нареченим.

В мене зʼявиться новий статус.

Твою мать.

Таки доріс до шлюбу.

Моя майбутня дружина — справжній шедевр жіночої краси. І правильна партія в діловому світі.

Все зроблено ідеально.

Лера красивою ходою від стегна зникає за рогом, а я швидко перемикаюся на робочий лад.

Поліна Верес

Найближчий квиток до Києва о 2 ночі, прекрасно.

Я без речей, без машини, без розуміння, куди подітися.

Данило пʼятнадцять разів телефонував, і я пʼятнадцять разів пояснювала, що терміново мала полетіти додому, адже надзвичайна ситуація з договором.

З яким саме не пояснюю.

Хрін тобі, а не подробиці.

І така я дбайлива та закохана, що не хотіла будити милого, та й переривати його відпочинок, що полетіла сама.

Така собі дура повна.

Прямо вчинок у дусі останніх декількох місяців мого життя.

Сварився на мене, типу переживав, кінчений лицемір!

Перереєструвалася в іншому готелі, сходила в СПА, по магазинах і на вечір замовила собі столик у найдорожчому ресторані острову.

Заклад відповідав репутації. Дуже затишно, елітно та елегантно.

Я сідаю в закуток, замовляю стейк Рібай зі свіжими овочами.

Ніякого вина. Лише вода і чай.

В напівтемряві ловлю знайомий силует, над столиком вмикається лампа, і я чітко розумію, що це мій вранішній знайомий.

Вже в іншому костюмі.

З ним справжня леді. На голову вища за мене, чорне довге волосся, ноги як я вся, модельна зовнішність.

А на мене через раз встає…

Тепер от нові комплекси зʼявилися через паскудника.

Сиджу, відчуваючи, як грудка образи підступає до горла, але стримую себе.

Я не маю права зараз розкисати.

Знаю, що не ідеал — 164 см, 50 кг, досить тендітна, біляве волосся, сірі очі.

Звичайна. Стандартна.

Могла б спокійно працювати шпіоном, адже моя зовнішність непомітна, не запамʼятовується.

Не ефектна лань, що сидить напроти того хижака при параді.

І чомусь від цієї думки стає ще гірше.

Кого він мені нагадує?

Асоціюється з левом, точно! Тільки не рудий, а чорний. Такі бувають? Я не надто обізнана в фауні савани.

Не можна так явно спостерігати, але хто ж мені заборонить, правильно?

Щоб бути наодинці, треба залишатися в номері або орендувати весь заклад. А так, вибачте.

Я неспішно вечеряю, і ніби дивлюся виставу.

Усередині все стиснулося в тривожний клубок, але я тримаю спокійну маску.

От лев перед ланню встає на одне коліно, простягає коробочку з каблучкою…